Яким би приємним і підбадьорливим не був цей лист у матеріальній своїй частині, Емма, проте, відчула, склавши і повернувши його місіс Вестон, що в частині емоційній він зовсім не додав її почуттям ніякого сердечного тепла, і що так само, як і раніше, вона цілком здатна обійтися без його автора, а йому доведеться привчитись обходитися без неї. Її наміри не змінилися. Навпаки, їй додалося рішучості відмовити йому, бо в неї виник план подальшої розради й ощасливлення Френка Черчілля. Його згадка про Гаррієт і ті слова, в які цю згадку було вбрано — «гарненька подруга» — підказала Еммі ідею про те, щоб Гаррієт стала її наступницею у Френкових уподобаннях. Чи є це таким уже й неможливим? Ні. Певна річ, Гаррієт значно поступається йому розумовими здібностями, але ж його надзвичайно вразила краса її обличчя та щиросерда простота її манер; вона ж — тільки виграє від його становища та його кревних зв'язків. Для Гаррієт таке знайомство було б дійсно захоплюючим та перспективним.
— Не слід мені про це думати, — сказала собі Емма. — Не слід на цьому зосереджуватись. Я вже знаю, наскільки небезпечно вдаватися до подібних міркувань. Але траплялись і дивовижніші речі; а коли ті взаємні почуття, що ми плекаємо їх нині, зникнуть, це стане засобом утвердження між нами тієї безкорисливої дружби, до якої вже тепер я починаю прагнути з великим задоволенням.
Це було гарно — мати про запас утіху для Гаррієт, хоча мудріше було б не дозволяти своїй фантазії торкатися цієї теми надто часто, бо в цьому відношенні небезпека була не за горами. Так само, як заручини містера Елтона поступились у гайберійських плітках місцем приїзду Френка Черчілля, так само, як перша тема була цілком поглинута другою, так і тепер — відомості про справи містера Елтона набували форми надзвичайно цікавої: був призначений день його вінчання. Незабаром він знову з'явиться серед них — містер Елтон із молодою дружиною. Не встигли вдосталь наговоритися про перший лист із Енскума, як у всіх на вустах були «містер Елтон із молодою дружиною», а про Френка Черчілля забули. Від цих слів Еммі стало погано. Цілих три тижні вона щасливим чином була позбавлена містера Елтона і сподівалася, що останнім часом душевний стан Гаррієт поступово поліпшувався. Принаймні під час підготовки до балу, що його організовували Вестони, на все інше зверталося мало уваги; але тепер стало надто очевидним, що Гаррієт іще не досягла того стану самовладання, який би здатен був протистояти реальному наближенню неминучого: нова карета, дзеленчання дзвіночків і все таке інше.
Сердешна Гаррієт перебувала в тому сум'ятті почуттів, яке потребувало всіляких умовлянь, заспокоювань та інших виявів уваги, на які тільки була здатна Емма. Вона ж розуміла, що нездатна зробити неможливе, хоча Гаррієт мала повне право на всю її винахідливість і терплячість; але важко весь час переконувати, коли це не дає ніякого результату, незважаючи на те, що з тобою завжди погоджуються, коли не виходить зробити так, аби думали так само, як і ти. Гаррієт покірно слухала і повторювала, що це — «істинна правда, що справа стоїть саме так, як каже міс Вудхаус, що не варто про них думати і що вона про них більше не згадуватиме», але ніякої подальшої зміни не відбувалось, і через півгодини вона знову виявляла таку ж зацікавленість і таке ж занепокоєння щодо Елтонів, як і раніше. І тоді Емма вирішила підійти до неї з іншого боку.
— Гаррієт, твої горювання та твоя постійна зосередженість на одруженні містера Елтона є найсильнішим докором, який ти тільки можеш зробити мені. Важко уявити якийсь більший закид із твого боку на мою адресу за скоєну мною помилку. Так, усе це сталося через мене, я знаю. Я цього не забула, повір мені. Обманувшись сама, я гідним всілякого жалю чином ввела в оману і тебе, і для мене це назавжди залишиться надзвичайно болісною згадкою. Невже ти гадаєш, що я схильна про це забути?
Сказане подіяло на Гаррієт дуже сильно, і вона тільки й змогла, що жваво вигукнула декілька схвальних слів. Емма продовжила:
— Я ж не сказала: Гаррієт, старайся заради мене; менше думай, менше говори про містера Елтона заради мене; бо я хотіла, щоб це сталося не для мого, а для твого власного блага, заради того, що є важливішим за будь-який комфорт — звички володіти собою, розуміння того, що є твоїм обов'язком, належного піклування про пристойність, намагання уникнути підозр із боку інших, збереження здоров'я та репутації, відновлення власного спокою. Саме ці мотиви я всіляко намагалася донести до тебе. Вони є вкрай важливими — і мені дуже жаль, що ти не здатна керуватися ними у своїй поведінці. Урятування мене від болю та приниження є міркуванням другорядним. Я хочу, щоб ти врятувала себе від іще більшого болю. Мабуть, даремно мені здавалось інколи, що Гаррієт відплатить мені належною вдячністю, тобто віддасть належне моїм зусиллям…