Такий заклик до її ніжної прихильності подіяв сильніше, ніж решта аргументів. Думка про брак вдячності та поваги до міс Вудхаус, яку вона і справді любила надзвичайно, на деякий час змусила Гаррієт відчути себе нещасною. Коли ж бурю гірких почуттів удалося вгамувати, то ця думка лишилася достатньо сильною, щоб підказати правильну лінію поведінки й дозволити більш-менш пристойно дотримуватись її.
— Бути невдячною до вас?! До вас, хто був і є моєю найкращою подругою на світі?! Ніхто не зрівняється з вами! Нікого не люблю я так, як вас! О, міс Вудхаус, я була такою невдячною!
Такі виливи почуттів, підкріплені всім тим, на що є спроможними вигляд і поведінка, змусили Емму відчути, що ніколи не любила вона Гаррієт так міцно і ніколи не цінувала її прихильності так високо, як тепер.
— Ніщо не приваблює так сильно, як добре серце, — сказала Емма згодом сама собі. — Ніщо не здатне з ним зрівнятися. Не сумніваюся, що сердечне тепло і доброта у поєднанні з ласкавими і відкритими манерами своєю привабливістю перевершують будь-яку тверезо мислячу голову на світі, якою б розумною вона не була. Усі так люблять мого батька саме за його добре серце, саме своєму доброму серцю завдячує Ізабелла загальною любов'ю до себе. Я не маю такої риси, але знаю, як цінувати й поважати її. У ній криється такий шарм, таке блаженство! У цьому відношенні мені так далеко до Гаррієт! Люба Гаррієт! Я не проміняю тебе на жодну іншу жінку, якою б тверезо мислячою, проникливою та розумною вона не була. Ота ще мені Джейн Ферфакс із її холодністю! Та Гаррієт варта сотні таких, як вона. А як дружині — дружині розумного чоловіка — їй просто ціни не буде. Не будемо вказувати імен, але щасливий той чоловік, що обере Гаррієт замість Емми!
Розділ 14
Спочатку місіс Елтон побачили в церкві, але вигляд молодої на церковній лаві не зміг задовольнити загальної цікавості, на догоду якій дехто змушений був навіть відволікатися від служби; тож у вирішенні питання щодо того, чи є молода дуже гарною, просто гарною чи зовсім негарною довелося покластися на формальні візити, що мали відбутися незабаром.
Вирішивши не пасти задніх із засвідченням своєї поваги, Емма керувалася скоріше почуттям гідності та міркуваннями пристойності, аніж цікавістю; до того ж вона навмисне взяла з собою Гаррієт, аби найгірше минулось якомога скоріше.
Вона не могла просто так знову ввійти до будинку, знову бути в тій самій кімнаті, до якої, виявляючи марну хитрість, вона вийшла начебто зав'язати шнурок: спогади наринули на неї. Знову виникла безліч неприємних згадок: компліменти, шаради, жахливі помилки; скоріш за все Гаррієт теж пригадувала все це, але поводилася вона дуже добре, хіба що тільки була досить блідою та мовчазною. Цей візит не затягнувся, певна річ, а ще було стільки ніяковості, стільки бажання скоротити його, що Емма не змогла належним чином сформувати своє враження про молоду, і воно не вийшло за межі беззмістовних виразів загального характеру на кшталт «елегантно вбрана й дуже приємна».
Насправді ж господиня їй не сподобалась. Емма зовсім не поспішала прискіпуватись, але запідозрила відсутність у ній витонченості: була невимушеність, але витонченості не було. Вона була майже впевненою, що для приїжджої, молодої дружини місіс Елтон мала забагато невимушеності. Зовні вона виглядала непогано: обличчя її було досить привабливим; але його рисам, а також поставі, голосу та манерам бракувало благородства. Еммі здалося принаймні, що це початкове враження підтвердиться потім.
Що ж до містера Елтона, то його манери здалися не зовсім… але ні, вона не дозволить собі поквапливих чи уїдливих суджень про його манери. Прийом візитерів із приводу вінчання — справа завжди обтяжлива, тож чоловік зазвичай потребує всього свого такту, щоби триматися під час такого візиту належним чином. У цьому випадку жінкам доводиться легше; їм сприяють гарне вбрання та привілей сором'язливості, чоловікам же доводиться покладатися лише на власний здоровий глузд; тож узявши до уваги, що містер Елтон мав нещастя опинитися в одній кімнаті з жінкою, з якою він щойно одружився, жінкою, з якою він хотів одружитися, і жінкою, що її йому ладили за дружину, Емма не могла не визнати за ним права бути настільки нерозважливим, поводитися настільки неприродно й настільки скуто, наскільки він міг собі дозволити.