Тим часом містер Вестон, абсолютно не підозрюючи про викликані ним у Джона Найтлі спантеличення та протест, як завжди радісний і бадьорий, намагався сподобатися решті присутніх, із повним правом перебуваючи в центрі уваги після проведеного за межами домівки дня. Потім же, відповівши на розпитування своєї дружини щодо вечері, запевнивши її, що всі її детальні вказівки слугам було виконано, і поділившись тими світськими новинами, про які він устиг дізнатися, містер Вестон перейшов до розповіді про справи чисто родинні, котра хоча й призначалася в основному місіс Вестон, але, безперечно, зацікавила всіх, хто був у кімнаті. Він дав місіс Вестон листа; лист був від Френка і адресувався їй; він перехопив його на шляху і дозволив собі розпечатати.
— Прочитай, прочитай його, — сказав містер Вестон, — тобі сподобається; там лише кілька рядків — це не займе багато часу; прочитай його Еммі.
Емма і місіс Вестон проглянули листа разом; він же тим часом сидів і говорив з ними злегка приглушеним тоном, однак усі добре чули, про що йшлося.
— Ось бачите, добра новина — він приїздить. Ну, що на це скажете? Хіба ж я не говорив вам завжди, що він незабаром повернеться? Енн, серденько, хіба я не казав тобі цього, а ти не йняла віри? Бачите — будуть у Лондоні наступного тижня, це найпізніше; бо коли їй щось потрібно, то тут вона нетерпляча, мов той дідько. Скоріш за все вони приїдуть до міста завтра або в суботу. Що ж до її болячок, то все це не варто й дірки з бублика. Це просто чудово, що Френк буде поруч із нами — в Лондоні, тож він зможе побувати й у нас. Коли вони приїдуть, то залишаться там надовго, а це означає, що половину свого часу він пробуде з нами. Саме цього я і хотів. Ну що, гарна новина? Ти закінчила листа? Емма весь його прочитала? А тепер сховайте його; ми добряче поговоримо про нього якось іншим разом, зараз непідходяща обстановка. Іншим же я лише коротко викладу обставини справи.
Місіс Вестон була надзвичайно задоволена таким поворотом подій. Ні в словах, ні в самому своєму вигляді вона цього не приховувала. Вона почувалася щасливою, вона знала, що вона щаслива, і знала, що їй слід бути щасливою. Її поздоровлення були емоційними й відкритими. Емма ж не могла відреагувати так само швидко, бо їй знадобилося трохи часу, щоб розібратися зі своїми почуттями й усвідомити міру свого схвилювання, котре, як вона вирішила, було досить великим.
Однак містер Вестон був надто радий, аби придивлятись і надто говірливий, аби дати висловитись іншим, тож його цілком задовольнило те, що сказала Емма, і незабаром він пішов далі, щоб порадувати решту друзів стислою розповіддю про те, що всі присутні у кімнаті й так устигли почути.
Добре, що містер Вестон прийняв на віру всезагальну радість од його повідомлення, бо інакше він побачив би, що і містер Вудхаус, і містер Найтлі теж зраділи, та не дуже. Після Емми та місіс Вудхаус вони були першими, кому випала честь відчути себе щасливими, що Френк приїжджає; потім настала черга міс Ферфакс, але вона була настільки зайнята розмовою з Джоном Найтлі, що втручання було б надто неввічливим; тож опинившись поряд із місіс Елтон, яка в той момент ні з ким не розмовляла, містер Вестон заговорив про це з нею.
Розділ 18
— Сподіваюсь, що незабаром я матиму приємність відрекомендувати вам свого сина, — сказав містер Вестон.
Місіс Елтон, забачивши у висловленому сподіванні вишуканий комплімент на свою адресу, всміхнулася надзвичайно граціозно.
— Ви, гадаю, вже чули про такого собі Френка Черчілля, — продовжив він, — і знаєте, що він — мій син, хоча прізвище в нього інше.