— Ви провели вечір з місіс Елтон?
— Так, усі ми. Місіс Елтон попросила, щоб ми прийшли. Так вирішили на пагорбі, коли прогулювалися з містером Найтлі. «Ви всі мусите провести вечір з нами, — сказала вона. — Я просто наполягаю, щоб ви всі прийшли».
— А містер Найтлі теж там був?
— Ні, містера Найтлі там не було; він відмовився відразу ж; і хоча мені здавалося, що він не відмовиться, бо місіс Елтон заявила, що не відпустить його, він усе ж таки не прийняв запрошення. Але моя матінка, Джейн і я — всі ми там були і провели дуже приємний вечір. Знаєте, міс Вудхаус, вони — такі милі друзі, завжди неодмінно люб'язні, хоча після вилазки всі виглядали дещо змореними. Ви ж знаєте — навіть задоволення інколи втомлює, а я помітила, що їм цей пікнік не дуже сподобався. Але як на мене, то це була дуже приємна поїздка, і я дуже вдячна тим моїм добрим друзям, що мали ласку взяти до неї і мене.
— Хоча ви можете цього і не знати, але, мабуть, міс Ферфакс міркувала над пропозицією цілий день?
— Схоже, що так.
— Коли їй настане час їхати, це, напевне, буде неприємно і для неї і для всіх її друзів, але сподіваюсь, що робота надасть їй усе необхідне, щоб полегшити страждання — я маю на увазі характер і манери цієї родини.
— Спасибі, шановна міс Вудхаус. Так, дійсно, там є все на світі, щоб вона почувалася щасливою. За винятком Саклінґів та Бреґґів, більше ніхто з усіх знайомих місіс Елтон не може запропонувати такої необтяжливої та витонченої виховательської роботи. Місіс Смоллрідж! Я просто в захваті від цієї жінки! Стиль її життя — майже такий самий, як і у Кленовому Гаю, а що стосується дітей, то — звичайно ж, за винятком Саклінґів та Бреґґів — більше ніде немає таких гарненьких та вихованих дітей. До Джейн ставитимуться з надзвичайною повагою і добротою! Це буде суцільне задоволення; просто казкове життя. А платня! У мене навіть язик не повертається сказати вам про її платню, міс Вудхаус. Навіть ви, звикши до чималеньких грошей, навряд чи повірите, що такій молодій дівчині, як Джейн, платитимуть так багато.
— Ой, не кажіть, пані, — вигукнула Емма. — Якщо й інші діти є такими ж, якою я пам'ятаю себе, то недостатньою видасться навіть сума вп'ятеро більша за ту, яка, наскільки мені відомо, платиться за таку роботу.
— Ваші уявлення такі шляхетні!
— А коли міс Ферфакс має полишити вас?
— Та скоро, дуже скоро, і це — найгірше з усього. Через два тижні. Місіс Смоллрідж не може чекати. Моя бідна матінка не знає, як усе це пережити. Тож я намагаюся якось відвертати її увагу і весь час кажу: «Ну годі, пані, давайте про це більше не думати».
– її від'їзд стане великою втратою для друзів; а полковник і місіс Кемпбелл не образяться, коли дізнаються, що вона приступила до роботи, не дочекавшись їхнього повернення?
— Так, Джейн не сумнівається, що образяться; але це таке місце, від якого вона просто не має права відмовлятися. Спочатку мене так вразила її відмова, а тут на тобі — місіс Елтон уже поздоровляє мене! Це було перед чаюванням — заждіть, це не могло бути перед чаюванням, тому що ми саме збиралися сісти за карти — і все ж таки це було ще до чаю, тому, що я пам'ятаю, як подумала… Ой, ні! Тепер точно згадала, ось: дещо трапилося до чаювання, але не це. Перед чаюванням містера Елтона покликали з кімнати, бо з ним хотів перемовитися син старого Джона Ебді. Бідний старий Джон, я так поважаю його; двадцять сім років пропрацював він діловодом у мого бідолашного батька; а тепер він зовсім старий і прикутий до ліжка; страждає від ревматизму, бідолаха — треба мені, до речі, сьогодні його провідати; і Джейн, мабуть, піде теж, якщо взагалі захоче виходити. А син бідолахи Джона приходив до містера Елтона, щоб поговорити з ним про допомогу від парафії; у нього самого справи йдуть добре, він, знаєте, поважна людина у «Крауні» — старший конюх, чи що, але на утримання свого батька коштів у нього не вистачає; тож коли містер Елтон повернувся, то розповів про те, що іще сказав йому Джон-конюх: як виявилося, до Рендоллза посилали, щоб відвезти містера Френка Черчілля до Річмонда. Ось що трапилося перед чаюванням. А Джейн розмовляла з місіс Елтон уже після чаю.
Міс Бейтс не дала Еммі часу, щоб та могла сказати, наскільки новою була для неї ця обставина; але це не мало особливого значення, бо міс Бейтс, вважаючи за неможливе залишати Емму в невіданні про подробиці від'їзду містера Френка Черчілля, тут же заходилася про них розповідати.