Капітан де Сойя опустив руки й усміхнувся.
— Це один із небагатьох випадків, коли ви помиляєтесь, сержанте. Зачекайте — і побачите.
Наступного тижня де Сойя провів облаву на всіх браконьєрів у радіусі тисячі кілометрів. Усіх затриманих допитали з правдоказом. В облаві взяли участь понад два десятки військових кораблів і понад вісім тисяч вояків. Витрати були величезні. Єпископ Меландріано, близький до апоплексичного удару, прилетів на Станцію триста двадцять шість, аби припинити безум, що тут коївся. Отець-капітан де Сойя заарештував високу духовну особу, а потім відіслав єпископа за дев'ять тисяч кілометрів, до віддаленого монастиря поблизу білої полярної шапки.
Де Сойя вирішив обшукати й океанське дно.
— Ви нічого не знайдете, сер, — попередив його лейтенант Спраул. — Під водою стільки хижаків, що жодна частинка органіки не встигає опуститися нижче ста сажнів, не кажучи вже про дно. Ми нещодавно заміряли ехолотом... тут глибина — дванадцять тисяч сажнів. До того ж на Морі Безкрайому є тільки два батискафи, які можуть працювати на такій глибині.
— Знаю, — відповів де Сойя. — Я наказав їм прибути сюди. Вони будуть тут завтра, разом із фрегатом «Страсті Христові».
Ось коли лейтенанту Спраулу відібрало мову.
Де Сойя всміхнувся.
— Ти знаєш, чи не так, сину, що лейтенант Беліус був християнином, здатним народитися знову? І що його хрестоформи досі не знайшли?
Спраул аж рота роззявив:
— Так, сер... але ж... тобто я хочу сказати... так, але хіба для воскресіння не потрібна наявність тіла? Неушкодженого, сер?
— Аж ніяк, лейтенанте! — відказав отець-капітан де Сойя. — Достатньо шматочка того хреста, який ми всі маємо. Багатьох добрих католиків удалося воскресити з кількох сантиметрів хрестоформи чи будь-якої частинки їхньої плоті. Треба тільки визначити ДНК і наростити все інше.
Спраул недовірливо похитав головою.
— Так, сер... але ж... Відтоді минуло вже дев'ять Великих припливів, сер. А від лейтенанта Беліуса не залишилося жодного квадратного сантиметра, так само як і від його хрестоформи. Ті, що там, унизу, ладні зжерти все, сер.
Де Сойя підійшов до вікна.
— Може, й так, лейтенанте. Може, й так. Але наш обов'язок зробити все, що від нас залежить, для нашого брата во Христі, хіба ні? Крім того, якщо нам вдасться забезпечити лейтенантові Беліусу диво воскресіння, він постане перед судом за крадіжку, зраду та замах на вбивство. Уже заради цього варто спробувати його воскресити, правда ж?
Застосувавши найновіші методи криміналістики, місцеві судмедексперти примудрилися виокремити невстановлені відбитки пальців із горнятка в кают-компанії, хоча посуд за два минулі місяці мили безліч разів. Тисячі розмитих відбитків ідентифікували; усі вони належали або військовим гарнізону, або відвідувачам-рибалкам. Усі — за винятком деяких реконструйованих відбитків. Їх відклали окремо, разом із неідентифікованою ДНК.
— Якби це було в часи Всемережжя, — сказав д-р Голмер Ріам, шеф судмедекспертів, — мегасфера дозволила б нам за допомогою лінії «світло+» звернутися до головних файлів Гегемонії за секунди. Ми б дізналися, чиї це відбитки, практично миттєво.
— Якби та якби та в носі виросли гриби, — пробурмотів отець-капітан де Сойя, — то би й у ліс не треба було ходити.
— Перепрошую? — перепитав д-р Ріам.
— Не звертайте уваги, — відказав де Сойя. — Я сподіваюсь отримати інформацію про відбитки найближчими днями.
Д-р Ріам був заінтригований.
— Яким чином, отче-капітане? Ми перевірили всі банки даних на планеті. Перевірили кожного затриманого браконьєра... а я мушу сказати, що на Морі Безкрайому ніколи ще не було таких масових облав. Ви порушуєте крихку корупційну рівновагу, яка встановилася тут упродовж останніх сторіч.
Де Сойя почухав перенісся. Останнім часом йому не вдавалося виспатись.
— Мене не цікавить крихка корупційна рівновага, докторе.
— Розумію, — сказав Ріам. — Але того, як ви за лічені дні збираєтесь дізнатися, чиї це відбитки, я не розумію. Ані Церква, ані Пакс не мають файлів на всіх громадян усіх світів Пакса, не кажучи вже про загумінкові світи та світи, що перебувають наразі під Вигнанцями...
— Але ж усі світи, що належать до Пакса, ведуть свій облік, — неголосно заперечив де Сойя. — Вони мають дані про всіх, хто хрестився, хто отримав хрестоформу. Про всіх, хто взяв шлюб і хто помер. Є також поліцейські облікові дані та дані ЗС.
Д-р Ріам безпорадно розвів руками.
— Але ж звідки ви почнете?
— Звідти, — відповів отець-капітан де Сойя, — де шанси знайти відповідь є найбільшими.
Втім, поки що не вдавалося знайти жодних останків нещасного лейтенанта Беліуса на глибинах до шестисот сажнів, там, де могли працювати два глибоководні батискафи. Із води витягали сотні приголомшених райдужних акул і досліджували вміст їхніх шлунків. Але й знову не було виявлено жодної згадки про Беліуса — ні шматочка його тіла, ні частки його хрестоформи. У радіусі двохсот кілометрів виловили ще кілька тисяч інших санітарів моря, а з їхніх черев добули рештки двох браконьєрів, які вдалося ідентифікувати. Але жодного натяку на Беліуса чи незнайомця. На Станції триста двадцять шість у припливно-відпливній течії відправили заупокійну месу по лейтенанту, оголосивши, що він помер істинною смертю і знайшов істинне безсмертя.
Де Сойя наказав капітанам глибоководних батискафів спуститися нижче й шукати артефакти там. Капітани відмовилися.
— Чому? — із притиском запитав отець-капітан. — Я викликав вас сюди, бо ваші апарати можуть спуститися аж на дно. Чому ви відмовляєтесь?
— Через Вогняну пащу, — відповів старший із них. — Аби шукати глибше, нам треба буде засвітити ліхтарі. На глибинах ще до шістсот сажнів сонар і глибокий радар помітять, коли левіафан почне підійматися, тож ми зможемо обігнати його та вискочити на поверхню першими. На більшій же глибині у нас не буде жодних шансів. Тому туди ми не спустимося.
— Ви спуститеся туди, — сказав отець-капітан де Сойя, а папський монідиск аж горів золотом на чорному сукні його сутани.
Старший капітан наблизився до нього ще на крок.
— Ви можете заарештувати мене, застрелити мене, відлучити мене... Та я не поведу своїх людей і свій апарат на неминучу смерть. Ви не бачили Вогняної пащі, отче.
Де Сойя по-дружньому поклав руку йому на плече.
— Я не збираюсь арештовувати, розстрілювати чи відлучати вас, капітане. А левіафана я скоро побачу. Можливо, навіть не одного.
Капітан не розумів, про що той торочить.
— Я наказав надіслати сюди ще три бойові субмарини Океанського флоту, — пояснив де Сойя. — Ми збираємося знайти, вигнати з глибин і вбити усіх левіафанів із вогняною пащею, а також усіх інших небезпечних рибин у радіусі п'ятсот кілометрів. Під час вашого занурення ніхто з цих монстрів уже не загрожуватиме.
Старий капітан подивився на свого молодшого колегу, тоді знову перевів погляд на де Сойю. Схоже, обидва капітани були шоковані.
— Отче... капітане... сер... а ви знаєте, скільки коштує Вогняна паща? Скільки дають за нього чужосвітні рибалки-спортсмени та великі фабрики в Терез, сер?
— Біля п'ятнадцяти тисяч місцевих сейдонів, — відповів де Сойя. — Це дорівнює приблизно тридцяти п'яти тисячам паксівських флоринів. Або майже п'ятдесяти тисячам марок Торговельної Гільдії, — де Сойя всміхнувся. — А оскільки вам, капітани, виплатять тридцять відсотків за кожного левіафана, якого ви знайдете для військових моряків, я бажаю вам вдалого полювання.
Обидва капітани поспішили вернутися на свої батискафи.
Уперше «Рафаїл» залишав планету без де Сойї. Отець-капітан відправив на Архангелі самого лише Ґреґоріуса з відповідним наказом. Той мав при собі зразки ДНК та відбитки пальців невизначеної особи й нитки з килима-літуна.