— Зрозуміло, ви хочете дізнатися, що сталось, — почав отець Фарелл. — І, поза всяким сумнівом, ви почуваєтесь дещо розгубленим. Це нормально після нового народження.
— Я знайомий із побічними діями, — з ледь помітною іронією і кволою усмішкою відповів де Сойя. — Але я справді хочу знати, що сталося. Чому я прокинувся на Пацемі? Що сталося в системі Хеврон? І чи все гаразд із моїми людьми?
Сірі очі Фарелла дивилися на де Сойю незмигно.
— Почнемо з останнього запитання, отче-капітане. Сержант Ґреґоріус і капрал Кі почуваються добре... зараз, коли ми з вами розмовляємо, вони одужують після відродження у воскресальній каплиці швейцарської гвардії.
— Стрілець Реттіґ? — запитав де Сойя. Передчуття нещастя, що хижим птахом парило над ним із тієї миті, як він пробудився, розправило свої чорні крила.
— На жаль, мертвий, — відказав Фарелл. — Істинна смерть. Йому віддали останні почесті, а тіло відправили у глибини космосу.
— Як він помер?.. Я маю на увазі істинну смерть, — видушив із себе де Сойя. Йому хотілося плакати, але він стримував себе, позаяк не був певний, це вияв скорботи чи наслідок воскресіння.
— Подробиці мені невідомі, — відповів Фарелл. Вони із де Сойєю сиділи в крихітній вітальні будинку священика, яка зазвичай слугувала для зустрічей і важливих нарад. Вони були наодинці, якщо не зважати на очі святих, мучеників, Христа та Діви Марії. — Схоже, в автоматичний системі воскресіння на «Рафаїлі», коли він повертався із системи Хеврон, трапився збій, — продовжив Фарелл.
— Вертався з Хеврона? — перепитав де Сойя. — Боюсь, я не розумію, отче. Я запрограмував корабель залишатися в системі, якщо тільки не буде переслідування з боку збройних сил Вигнанців. Хіба Вигнанці на нас напали?
— Вочевидь, так, — відповів легіонер. — Я вже сказав, що технічні подробиці мені невідомі... та я й не фахівець із технічних питань... але гадаю, що якщо ви запрограмували ваш кур'єр-архангел зайти в систему, контрольовану Вигнанцями...
— Для продовження місії нам потрібно було відвідати Хеврон, — перебив його отець-капітан де Сойя.
Фарелл не висловив невдоволення тим, що його перебили, не змінився навіть нейтральний вираз його обличчя, але, подивившись у ці холодні сталеві очі, де Сойя більше його не перебивав.
— Так от, отче-капітане, як я вже почав говорити, ви запрограмували ваш корабель, наскільки я зрозумів, увійти на територію Вигнанців і, якщо його не будуть переслідувати, вийти на орбіту навколо Хеврона.
Де Сойя промовчав, підтверджуючи цим сказане. Його темні очі відповіли сірим поглядом на погляд, поки що без ворожнечі, але напоготові захищатися від будь-яких звинувачень.
— Наскільки я розумію... ви назвали свій корабель «Рафаїлом»?
Де Сойя кивнув. Тепер він збагнув, що виважені формулювання і запитання, відповіді на які заздалегідь відомі, — усе це ознака правника. Церква має багато консультантів-правників. А ще — інквізиторів.
— Усе виглядає так, що «Рафаїл» виконав задану вами програму, під час гальмування не виявив супротивника і перейшов на орбіту навколо Хеврона, — продовжував Фарелл.
— Саме тоді й стався збій у воскресінні? — запитав де Сойя.
— Наскільки я розумію, ні, — відказав Фарелл. Сталевий погляд легіонера на мить полишив де Сойю, помандрував кімнатою, наче оцінюючи вартість меблів та картин і, не знайшовши нічого цікавого, повернувся до отця-капітана. — Наскільки я розумію, всі, хто перебував на борту, були близькі до повного воскресіння, коли кораблеві довелося втікати з системи. Зрозуміло, саме шок від переміщення став фатальним. Повторне воскресіння після незавершеного воскресіння, наскільки вам, звісно, добре відомо, — операція значно складніша, ніж первинне воскресіння. Саме тут через механічне ушкодження таїнство і зірвалося.
Коли Фарелл закінчив говорити, запала тиша. Заглиблений у свої думки, де Сойя наче крізь туман чув шум наземного транспорту на вузенькій вуличці за вікнами та гуркіт космічних кораблів, що злітали з розташованого неподалік космопорту. Нарешті він промовив:
— Коли ми перебували на орбіті Ренесанс-Вектора, отче, ясла пройшли перевірку та ремонт.
Другий священик майже непомітно кивнув.
— У нас є всі записи. Гадаю, в автоматичних яслах стрільця Реттіґа знову виникла та ж несправність. Перевірка ведеться в гарнізоні системи Ренесанс. Ми також перевіряємо систему Моря Безкрайого, Іпсилон Ерідана та Іпсилон Індійця, світ Невимовна Милість у системі Лакайль 9352, Світ Барнарда, світи NGC 2629-4BIV, систему Веґа і Тау Кита.
Де Сойя тільки кліпав очима.
— Ви ведете дуже скрупульозне розслідування, — нарешті сказав він. Їм мали знадобитися обидва кораблі-архангели, аби все це перевірити, подумав отець-капітан.
— Так, — підтвердив отець Фарелл.
— Отже, нас знайшли в системі Свобода і не змогли повернути до життя стрільця Реттіґа...
Кутики тонких губ Фарелла ледь помітно смикнулися.
— Система Свобода, отче-капітане? Ні. Наскільки я розумію, ваш кур'єрський корабель було знайдено в системі Сімдесятої Змієносця-А, коли він гальмував у напрямку океанічної планети Море Безкрає.
Де Сойя випростувався у кріслі.
— Я не розумію! Я запрограмував «Рафаїл» при потребі передчасно залишити Хеврон переміститися на наступну планету згідно з його попереднім маршрутом. Наступним світом мала стати Свобода.
— Можливо, переслідування ворожими космічними кораблями в системі Хеврона завадило йому зробити переміщення в цьому напрямку, — припустив Фарелл безбарвним голосом. — У такому разі корабельний комп'ютер міг вирішити повернутись у точку відправлення.
— Можливо, — погодився де Сойя, намагаючись прочитати думки співрозмовника за виразом його обличчя. Але марно. — Ви сказали «міг вирішити», отче Фарелле. Ви ще не знаєте напевно? Ви не перевірили комп'ютера корабля?
Мовчання Фарелла могло означати підтвердження, а могло й нічого не означати.
— І якщо ми повернулися на Море Безкрає, — продовжував де Сойя, — то чому прокинулись тут, на Пацемі? Що трапилося в Сімдесятій Змієносця-А?
Тепер Фарелл справді всміхнувся. Його тонкі губи розтягнися й стали ще тоншими.
— За збігом обставин кур'єр-архангел «Михаїл» перебував у місці базування гарнізону Моря Безкрайого, коли ви туди перемістилися. На борту «Михаїла» була капітан By...
— Марґарет By? — запитав де Сойя, не зважаючи на те, чи не роздратує свого співрозмовника, знову його перебиваючи.
— Саме так, — Фарелл зняв уявну пушинку зі своїх відпрасованих до жорсткості чорних штанів. — Беручи до уваги... гм... той перестрах, який ваш попередній візит спричинив на Морі Безкрайому...
— Ви маєте на увазі, що я запроторив єпископа Меландріано в монастир, аби не плутався мені під ногами? — спитав де Сойя. — А ще заарештував кількох офіцерів Пакса, зрадників та корупціонерів? До речі, вони майже напевно чинили свої злодіяння з відома та сприяння Меландріано...
Фарелл підняв руку, зупиняючи де Сойю.
— Я не веду розслідування цих фактів, отче-капітане. Я лише відповідаю на ваше запитання. Можу я продовжити?
Де Сойя дивився на Фаррела, відчуваючи, що його злість змішується з сумом через загибель Реттіґа. Він відчував вирування цих почуттів і те, як до них додається ще й наркотичне сп'яніння, як ото завжди буває після воскресіння.
— Капітан By, яка наслухалася протестів Меландріано та інших представників адміністрації Моря Безкрайого, вирішила, що найкращим виходом із ситуації буде повернути вас для воскресіння на Пацем.
— Тобто наше воскресіння перервали вдруге?
— Ні, — у голосі Фарелла не чулося роздратування. — Коли в Сімдесятій Змієносця-А вирішили відправити вас до Ватикану та Командування Пакса, процес воскресіння ще не розпочався.
Де Сойя подивився на свої руки. Пальці у нього тремтіли. Він уявляв собі «Рафаїл» з вантажем із мертвих тіл, включно з його тілом. Спочатку смерть у системі Хеврона, тоді гальмування, аби сісти на Море Безкрає, тоді стрибок на Пацем. Він швидко підвів голову.