— Солодкий Ісусе, — прошепотів капрал. — Святий Боже.
— Так! — пробурмотів де Сойя, побачивши, що енергозабезпечення всіх систем, за винятком системи візуального спостереження та систем ведення бою, зменшилося й упало нижче критичної позначки.
І цієї миті на поверхні планети залунали вибухи.
Жінка, перетворившись на розмиту сріблясту пляму, все ще зберігалась на сітківці мого ока. Я змигнув і побачив, що лазерного ліхтарика у мене в руці більше немає. Повітря навколо чомусь розжарилося. А повітря навколо Енеї раптом застелив туман, і крізь нього то з одного, то з іншого боку стала вигулькувати ота хромована фігура — вона з кимось билася. Миготіли руки — шість рук, ноги — чотири ноги, а ще безліч лез, що аж краяли простір. Я кинувся до Енеї, усвідомлюючи, що не встигну її закрити і відштовхнути, але — якимось дивом — встиг, упав на неї, повалив і, обхопивши, відкотився разом із нею вбік, подалі від вибуху гарячого повітря та блискавичних рухів, що зливалися в одну мерехтливу пляму.
Медпакет видав тривожний сигнал, що імітував скрегіт ножа по склу, — звук, який неможливо ігнорувати. Ми втрачали А. Беттіка. Накривши Енею власним тілом, я поповз разом із нею до андроїда. І тут у лісі за нашими спинами почалися вибухи.
Немез розмахнулася, не сподіваючись щось відчути, бо лезо мало пройти крізь м'язи та хребці без жодних зусиль, і була шокована, коли її рука ввійшла з чимось у жорсткий контакт.
Вона глянула вниз. Її руку-лезо стискали десять сталевих лез-пальців. Інший десяток стискав передпліччя. На захист завмерлої у перестраху дівчинки став Ктир.
Немез була здивована, роздратована, але не стурбована. Вона висмикнула руку й відскочила назад.
Кадр не змінився: ріка завмерла, Рол Ендіміон тягне вперед руку, наче натискаючи на кнопку свого іграшкового лазера, андроїд конає на землі, медпакет зупинився, напівблимнувши червоним. Тільки між Немез і дівчинкою з'явилась перепона — здоровезна постать Ктиря.
Немез подумки всміхнулась. Вона так задивилася на шию дівчинки, що й не помітила, як це одоробло у прискореному часі наблизилось до неї. Помилка, якої вона більше не припуститься.
— Вона тобі потрібна? — спитала Немез. — Тебе теж послали її вбити? Я не проти. Тільки голова — моя.
Ктир, опустивши руки, обійшов дівчинку, заледве не зачепивши її обличчя численними шпичаками й лезами на колінах. Тоді, широко розставивши ноги, він знову став між Енеєю та Немез.
— А, то ти не збираєшся її вбивати? — мовила жінка. — Тоді віддай її мені, — Немез метнулася швидко навіть як для прискореного часу: відволікаючий фінт зліва, оберт праворуч, замах — згори і вниз. Якби простір навколо неї не був згорнутий, звукові удари розтрощили б усе в радіусі кількох кілометрів.
Ктир заблокував її удар. Хромований метал приснув іскрами, в землю вдарили блискавки. Велетень хльоснув по тому місцю, де наносекунду тому стояла Немез. Вона раптом з'явилась позаду нього, націлившись дитині в спину ударом, який мав вибити її спинний хребет та серце через груди.
Ктир відбив цей удар так, що Немез аж відлетіла, врізавшись у крони дерев на відстані тридцяти метрів. Хромована статуя поламала гілки та стовбури, і ті сповисли у повітрі. Ктир понісся вслід за нею.
Немез вдарилась об скалу, увійшовши в неї сантиметрів на п'ять. Вона відчула, що Ктир вийшов із прискореного часу, коли летів до неї, і теж перемкнулась на нормальний час. Усе навколо вибухнуло звуками та рухами. Дерева тріщали, ламалися, горіли. Міни зреагували не на серцебиття чи запах поту, бо цього не було, а на поштовхи, і стали вибухати, стрибаючи у напрямку сутички. Вони вибухали сотнями. Почалась ланцюгова реакція — і Ктиря, і Немез потягнуло одне до одного, наче половинки старовинної уранової бомби.
Ктир мав на грудях довгий викривлений клинок. Немез чула всі ці історії про жертв, яких він простромлює цим клинком, а тоді розвішує на величезних гостряках Дерева болю. На неї ці оповідки враження не справили. Коли їх кинуло одне до одного спрямованими вибухами, захисне поле навколо Немез зігнуло шпичак на грудях Ктиря. Він розкрив свою гігантську пащеку й заричав на ультразвуку. Немез вцілила йому по шиї — Ктир відлетів метрів на п'ятнадцять і впав У воду.
Більше не звертаючи на нього уваги, жінка розвернулась до Енеї та її компанії. Рол лежав на дівчинці, закриваючи її собою. Як зворушливо, подумала Немез і перемкнулась на прискорений час. Завмерли навіть помаранчеві вогняні хвилі, які розходилися з того місця, де вона стояла в центрі вибухів, що квітка за квіткою продовжували розпускатись.
Подолавши пружну, майже тверду стіну ударних хвиль, вона швидким кроком наблизилися до дівчинки та її приятеля. Гаразд, вона відітне голови обом: дівчачу віддасть шефам, а голову цього хлопця візьме собі на пам'ять.
Немез зоставався якийсь метр, аби дістатися сцикухи, коли Ктир вихопився з хмари водяної пари, на яку перетворилася ріка, і підступно вдарив її зліва, коли жінка цього ніяк не очікувала. Її рука, що вже опускалася на людські голови, схибила на кілька сантиметрів. А вже через мить жінка в обіймах Ктиря покотилася від ріки, здираючи шар торфу зі скельної породи й із тріском валячи дерева на своєму шляху, аж поки не врізалася в прямовисну стіну скель. Із панцира Ктиря посипалися іскри, коли його гігантські щелепи, всіяні гострими зубами, замкнулися на горлі Немез.
— Ти... мабуть... жартуєш... вилупку, — прохрипіла вона крізь свою хромовану маску. Дати себе загризти допотопному фігляреві, що грається з часом, аж ніяк не входило в сьогоднішні плани Немез. Вона глибоко загнала руку-клинок у груди Ктиря, у той час як його зуби іскрили, намагаючись вгризтися в її захищене полем горло. Немез лиховісно вишкірилась, відчувши, як чотирма пальцями їй вдалося проникнути крізь броню та каркас велетня. Ухопивши у жменю його нутрощі, вона видерла їх геть, сподіваючись, що це щось життєво важливе для цього одоробла. Але це виявились лише сухожилля та уламками щитків. Втім, Ктир, хитаючись, відступив на крок, розмахуючи чотирма руками, наче косами. Чудовисько ще працювало щелепами, немов не могло повірити, що його жертві вдалося з них вислизнути.
— Ну, давай! — гукнула Немез, наступаючи на потвору. — Давай! — Їй хотілося знищити цього виродка. Усередині неї, як то кажуть люди, аж кров закипала у жилах. Проте вона достатньо володіла собою, аби не забувати про головне завдання. Їй треба тільки відволікти його або вивести з ладу, щоб він не заважав відтяти голову людській дитині. Після цього їй на Ктиря буде начхати. Можливо, незле було б посадити його в клітку, аби Немез і такі, як вона, могли відточувати на ньому свою майстерність.
— Іди сюди! — підбурювала жінка, наближаючись крок за кроком.
Потвора була настільки не в собі, що перемкнулась на нормальний час, не вимкнувши захисного поля. Саме це завадило Немез спокійно добити Ктиря. Якщо вона зайде йому за спину, він може перемкнутись на прискорений час у неї за спиною... Тому жінка теж перейшла на нормальний час — от і нагода заощадити енергію.
— Господи Icyce! — вигукнув я, повернувши голову й дивлячись на те, що коїться. Енея, яку я накрив своїм тілом, теж поглядала з-за мого плеча.
Усе відбувалося водночас. Верещав аварійний сигнал на мед пакеті, повітря розпеклося, наче в доменній печі, ліс позаду нас вибухав, вивергаючи полум'я та здригаючись від гуркоту розривів, від дерев зі страшенною силою розліталися тріски, а в трьох метрах від нас нещадно билися Ктир і металева жінка, що матеріалізувалася бозна-звідки.
Не звертаючи уваги на цю криваву бійню, Енея вибралася з-під мене і поповзла тванистим берегом до А. Беттіка. Я поповз за нею, озираючись на розмазані швидкістю металеві фігури, що люто наскакували одна на одну, наносячи удари. Навколо них вирували статичні розряди, б'ючи в скелі та витоптану землю.
— Робимо штучне дихання! — вигукнула дівчинка й одразу ж взялась натискати на груди А. Беттіка. Я підбіг ближче і глянув на покази медпакета. А. Беттік не дихав. Серце його зупинилося півхвилини тому. Надмірна втрата крові.