606] Сам до Юнони із словом звернувся тим часом Юпітер:
607] «Сестро й дружино моя наймиліша! Справі троянській, —
608] Гак, як ти думала, й не помилилась, — сприяє Венера,
609] Не витривала-бо в труднощах бою мужів тих правиця,
610] Дух не завзятий, і стерпіть не вміють вони небезпеки».
611] Скромно до нього Юнона: «Мій мужу найкращий, навіщо
612] Cерце дратуєш зболіле, що прикрого слова боїться?
613] Мала б я в тебе таку, як колись, і як бути повинно,
614] Силу кохання, напевно, ти в тому мені б не перечив,
615] Наймогутніший, щоб збити тепер ще живого могла я
616] Вивести Турна та батькові Давну віддати живого.
617] Хай тепер гине і чистою кров’ю хай тевкрам заплатить.
618] Все ж таки з нашого роду ім’я він виводить, Пілумн був
619] Прадід його у четвертім коліні, і завжди рукою
620] Щедрою в храмах твоїх він жертви численні приносив».
621] Їй цар Олімпу небесного так відповів коротенько:
622] «Що ж, як ти просиш тепер відсунути смерть юнакові,
623] Хоч йому вмерти судилось, жадаєш, щоб це учинив я,
624] Втечею Турна врятуй, від погрози лихої недолі
625] Вирви його. Це-бо можна дозволить. Якщо ж якусь глибшу
626] Думку ти криєш в проханні і хочеш війну обернути,
627] Зовсім змінити, то знай, що пусті ти плекаєш надії».
628] З ревними слізьми Юнона: «А що, якби в слові одмовив, —
629] В серці ж признав ти, — і все ж таки Турну життя б залишилось?
630] Жде-бо на нього, безвинного, згуба тяжка, хіба справді
631] Я помиляюсь. Коли б то я марним каралася страхом,
632] Ти ж би свій задум на краще змінив, у твоїй-бо це волі».