448] Він спричинив метушню і страху нагнав на все місто.449] Бо сповістив він, що лавами тевкри надходять від Тібру,450] З ними й тірренські полки виступають на ратному полі.451] Переполох-бо упав на народ, і серця схвилювались,452] Гнівом завзятим вони спалахнули; в гарячці й тривозі453] Зброї жадають, юнацтво лиш «зброї!» кричить, та старіші454] Сльози ковтають у смутку, але зволікають. А галас455] З різних розбіжних думок, наростаючи, неба сягає.456] Так, наче десь у гаю позліталися зграями птахи,457] Або на рибою повних затонах Падузи курличе458] Лебедів стадо захриплих. «Тепер, громадяни, — промовив459] Турн, уловивши хвилину, — ви радьте, тут сидячи, раду460] Й мир вихваляйте собі, а військо вороже нестримно461] Рине на нашу державу». Ні слова не вимовив більше,462] Швидко схопився й з високої вибіг оселі. «Волузе, —463] Крикнув, — озброїтись вольсків загонам звели і рутулів464] Вишикуй в лави. Ви ж разом, Мессапе і Корасе з братом,465] Порозставляйте у полі широкому збройну кінноту.466] Інші підходи до міста нехай укріпляють і вежі467] Міцно обсадять, а решта у бій, як скажу я, за мною».468] Зразу ж на мури усі подались і по місту розбіглись.469] Збори і думи великі сам батько Латин залишає470] І відкладає їх, ця-бо пригода сумна його з шляху471] Збила. І сам він себе винуватить найбільше у тому,472] Що не прийняв добровільно дарданця Енея і зятя473] Місту не дав. Рови перед брамами ті вже копають,474] Інші каміння і палі везуть. До кривавого бою475] Знак дає грізна сурма. Усі мури вінцем обсадили476] Хлопці й жіноцтво, бо крайня потреба усіх закликає.477] Тут же й до храму Паллади на замок високий цариця478] Іде з дарами, а з нею велика громада жіноча.479] Поруч із нею Лавінія-діва, ота, що за неї480] Стільки нещастя, і очі прекрасні свої опустила.481] Слідом ідуть матері і сповнюють ладану димом482] Храм весь, стають на порозі високім і тужні благання483] Шлють до богині: «Могутня владичице збройна, богине484] Воєн, Трітоніє-діво, своєю рукою приборкай485] Зброю фрігійця-грабіжника, кинь його в порох обличчям486] І умертви під високими брамами нашого міста».487] Турн же, весь сповнений люті, до бою в той час готувався:488] Панцир на себе надів і з червоної міді лускою489] Їжився грізно, литки в наголінники з золота зброїв.490] Не ослонив ще обличчя, та вже причепив він до боку491] Меч свій, і, сяючи золотом, біг із високого замку,492] Й серцем радів, і вбивав ворогів у своїх він надіях.493] Наче той кінь, що від ясел зірвався з припону й дістався,494] Врешті, на волю й, хазяїном ставши широкого поля,495] На пасовища біжить, де кобил табуни випасають,496] Або на річку знайому, де завжди привик він купатись,497] Високо шию несе, і брикає, й ірже у своєму498] Буйстві, а гриву по шиї, по грудях вітрець розвіває.499] Тут проти нього з загоном із вольсків виходить Камілла.500] Скочила з свого коня коло самої брами цариця.501] Полк весь за нею те саме вчинив — всі стрибнули на землю502] З коней своїх. І каже вона: «Якщо може по праву,503] Турне, відвага собі довіряти, то я обіцяю504] Проти загонів Енея і проти кінноти тірренців505] Стати до бою сама. Дозволь мені першій зазнати506] Всіх на собі небезпек бойових, а ти й піхотинці507] Станьте під містом і мурів пильнуйте». А Турн, утопивши508] Очі у грізну цю дівчину, в відповідь так промовляє:509] «Діво, Італії славо, яку тобі дяку повинен510] Скласти я словом і ділом? Та нині, коли своїм духом511] Ти все на світі долаєш, діли вже й труди всі зі мною.512] Якщо правдиві чутки і вивідачі вірно доносять,513] Вислав злостивий Еней уперед легкозбройну кінноту,514] Щоб чатувала на полі, а сам по стрімких, недоступних515] Пнеться верхах і підходить під місто. Ось тут приготую516] Засідку я — над стрімкою стежиною в лісі засяду517] З військом в яру, де зійшлися дороги, а ти тоді стрінеш518] Зброєю військо тірренське. З тобою також і завзятий519] Буде Мессап, і латинські загони, й ряди тібуртинські,520] Провід над ними всіма ти обіймеш». Ось так промовляє521] Він, і Мессапа, й вождів союзних такими ж словами522] Кличе до бою, й на ворога сам вирушає. Крутий там523] Яр є, придатний на засідку й підступ воєнний, обабіч524] Темна гущавина берег укрила; туди пробігає525] Стежка вузенька, й вузькі лиш ізвори туди досягають, —526] Доступ тяжкий туди. Тут, над цим яром, немовби на чатах527] Аж на вершечку самому гори, є незнана рівнина —528] Схови безпечні, чи хочеш ти справа, чи зліва вступити529] В битву, чи скелі великі котить, якщо з гір наступати.530] Юний герой наш сюди по знайомих дорогах подався531] Й місце зайняв те, і тут він засів у лісах непривітних.