— Ні, — Ерік був змушений визнати, що вперше чує про цю річ.
— А про Аль-Карак?
— Це, мабуть, якісь дервіші на Півдні?
— Так, — схвально кивнув головою Свейн. — Небагато людей знають про них. І ніхто не бачив їх, аж поки я поїхав туди в пошуках інформації для Epicus Ultima. Перебуваючи там, я багато дізнався про цей щит, яким тоді володів їхній принц. Усередині щита сидить ув’язнений демон, що має унікальну здатність живитися чарами, поглинаючи їх і посилаючи їхню енергію через тіло володаря щита. Центральний Комітет уповноважив мене запропонувати за нього мільйон візантинів, і принц погодився продати його. Ти розумієш, чому ми витратили таке казкове багатство за однісіньку річ?
— Бо він робить невразливим до чарів? — запитав Ерік.
— Саме так.
— Мудрована штука, — присвиснув Ерік.
— Дуже. Ніхто не може сподіватися на перемогу у двобої з Екзекутором. Якщо ви вражаєте його немагічною зброєю і, можливо, завдаєте кожним ударом незначної шкоди, він битиме вас Гострецем і розітне навпіл, перше ніж ви лише почнете допікати йому. Єдина надія — подолати його кількістю, щоб убитих швидко замінювали інші воїни. Сотня, мабуть, могла б перемогти його.
То була прикра новина, і Ерік підпер підборіддя руками, поринувши в задуму. Він запитував себе, чи зможуть вони як-небудь уникнути сутички з Екзекутором, лишаючись у Касинопії, як раптом Свейн урвав його міркування:
— Ну?
— Що? — розгубився Ерік.
— Чи варта ця інформація десяти тисяч візантинів?
— Так, варта, — він повільно кивнув головою.
Розділ 26
Король водяників і русалок
ріку! Еріку! Прокидайся і приєднуйся!
Еріка вихопили зі сну, в якому він ще не розв’язав проблеми, де розташувати своє військо. В його спальні стояла Інгеборг із розпашілим від збудження обличчям.
— Мені треба бігти, розбудити Сігрид і самій повернутися в «Епік». До зустрічі там!
Ще очманілий од сну, думаючи, чи можна йому розквартирувати військо в будинках гоупських жителів, Ерік уже майже прокинувся, щоб відчути легенький сором за страшенний розгардіяш у своїй спальні.
— Що сталося?
— Це Б’єрн. Він рятує нас! Негайно йди туди! — дівчина побігла, клацаючи підборами по дерев’яних сходах.
Порятунок. Якщо якесь слово у світі й могло миттю підняти його з ліжка, то саме це. Натягнувши похапцем штани й сорочку, Ерік босоніж побіг до свого апарата. Він уже майже приєднався, коли почув рухи внизу і згадав про свого гостя.
— Мені ненадовго треба в «Епік»! — гукнув Ерік униз. — Беріть там усе, що вам треба.
— Дякую! — відповів Свейн хрипким голосом. — Щасти тобі!
# УСМІШКА
Гримотливий звуковий удар і призматичне розпорошення всіх барв веселки.
Ерік знову був Попелею, бранцем на кораблі герцога Раймонда. Попри його окрилені надії, нічого не змінилося. Бранці й далі сиділи в тій самій брудній комірчині, де хиталася тьмяна олійна лампа, повторюючи безладні коливання судна.
— Доброго ранку! — Анонім був єдиним присутнім персонажем і заговорив до Еріка, коли той збирав свої речі. — Що сталося? Добрі новини?
— Навіть не знаю.
# РУХ ПЛЕЧИМА
А втім, зв’язана Попеля не могла зробити цього руху.
— Інгеборг розбудила мене і сказала йти сюди. Сказала, що Б’єрн рятує нас.
— Угу. Вона щойно матеріалізувалася тут і сказала чекати, поки вона повідомить усіх. — Голос чорного ельфа був на диво приязний. — Цікаво, що це за план.
— Мені теж. Принаймні тепер день, вампір не тинятиметься навколо, — зауважила Попеля, поділяючи оптимізм свого товариша.
Ще мить — і матеріалізувалася цілителька Сігрид, лежачи зв’язана на підлозі. Вони дивились, як дівчина качалася якийсь час, нарешті спромігшись сісти.
— Що ж, ми, зрештою, мабуть, ще не приречені, — сірий багатокутник її обличчя сяяв так, як ще ніколи не бачив Ерік.