Надворі стояв ясний і холодний ранок. Ерік знову здивувався: на подвір’ї вже не було бруду й соломи, які з’явилися там через те, що Ерік дозволяв віслюкам блукати, де їм заманеться. Заметена бруківка блищала, бо її недавно полили водою, в повітрі сильно тхнуло дезінфекційним засобом. З клуні у віддаленому кінці двору до Еріка долинало веселе висвистування. Він зайшов туди.
— Доброго ранку!
— Чудовий день, правда, Еріку? — усміхнувся йому Свейн, дивлячись з-за столу, де він вичищав і натирав купу шкіряної упряжі.
— Знаєте, вам не треба було прибирати в домі та на подвір’ї, — збентежено проказав Ерік, — адже гість не повинен виконувати чорну роботу.
— Ох, я радий узятися до будь-якої справжньої роботи, — відповів літній чоловік, витираючи пальці брудною ганчіркою. — Знаєш, це забрало небагато часу. — Він підсунув свою лавку: — Ось, сідай і приєднуйся.
Отож Ерік сів поруч зі Свейном, і якийсь час вони опоряджували упряж у затишній мовчанці, витираючи плями іржі на пряжках, а потім покривали їх захисним шаром мастила. Од часу до часу потай поглядаючи на гостя, Ерік помітив, що Свейн, коли не виступав у ролі драконовбивці, зовсім інший.
На обличчі колишнього головного бібліотекаря вже не було харизми, властивої йому на вшануванні драконовбивць у Гоупі. Помітні з близької відстані ріденьке волосся і зморшкувате обличчя аж ніяк не пасували до образу воїна у грі, він цілком міг бути старим селянином, що безвиїзно прожив усе життя на одному місці.
Один із віслюків форкнув і заворушився у стійлі. Свейн глянув туди й піймав Еріків погляд.
— Ну, і що ти далі робитимеш разом зі своїми друзями? — Про те, що запитання мало виражати підтримку, свідчила приязна усмішка на Свейновім обличчі.
— Не знаю. Ми зберемося сьогодні пополудні й обговоримо, як нам діяти, — відповів Ерік.
— А чи не можу і я приєднатися до вас? На своєму портативному апараті?
— Ні. Мабуть, трохи згодом. Нам треба обговорити все між собою.
— Розумію. Ви маєте визначити час своєї битви з ЦК? — У Свейновім голосі знову вчувалася симпатія.
— Що ж, учора я розмовляв із Торстейном, гоупським бібліотекарем. Він сказав, що вона відбудеться наприкінці наступного місяця. Такі виклики оголошують рідко.
— Рідко! — зареготав Свейн. — Та їх ніколи не було. Адже йдеться про вкрай важливу конституційну зміну. Виклик справді приголомшить їх усіх. Я можу собі уявити засідання ЦК, присвячене його обговоренню. — Свейн відклав упряж. — Цікаво, чи люди підтримають вас, а чи боятимуться повернення вигнанців? Адже ви знаєте, що звільните людей, засуджених за насильство?
— Як мій батько? — захищаючись, запитав Ерік.
— Ні. Його дії були зрозумілі. Є інші, набагато тяжчі випадки.
— Знаю. — Еріка і справді тривожила ця проблема. — Але, зрештою, хто ми, щоб вибирати й визначати? Треба звільнити всіх.
Свейн скривив обличчя, не погодившись із цією думкою, однак не сказав нічого.
— А як щодо вас? — зі щирою цікавістю запитав Ерік. — Що ви тепер збираєтесь робити? Ви знов увійдете до складу ЦК?
Добродушний вираз на Свейновім обличчі миттю зник, поступившись суворим, стисненим вустам і гнівному поглядові:
— Вони проситимуть про моє повернена — геть усі. Хай там як, чого я маю повертатися туди? Я вільний од усіх обов’язків. Я можу присвятити себе Epicus Ultima. Нехай вони мають справу зі мною, коли я скінчу це завдання. Хай там що, — провадив він далі вже менш енергійним тоном, — було б неправильно повертатися в ЦК саме тепер, коли ви от-от кинете йому виклик, навіть якщо вони благатимуть мене, в чому я дуже сумніваюся. Ти повернув мене до життя. Найменше, що я можу зробити, — це стояти збоку, поки ви реалізуєте свій виклик, байдуже, згоден я з ним чи ні.
Ерік уперше відчув, що йому не треба остерігатися в присутності Свейна Рудобородого. Ті слова вразили його своєю відвертістю, вони виражали щиру вдячність Свейна «Остерфіордським гравцям» за те, що вони врятували його від утрати улюбленого персонажа.
Згадавши, що вже полудень і невдовзі почнеться зустріч, Ерік піднявся нагору і приєднався.
# УСМІШКА
Попеля-розбишака вискочила зі своєї скриньки, впершись руками в боки, ладна кидати виклик світові, потім закрутився вихор звуків та барв і поглинув Еріка.