Схвильовані Арія й Ерагон присіли разом під величною сосною, і юнак подумав, чи не попереджала його ельфійка в такий казковий спосіб про наслідки зради.
Його сумніви ще більше посилились, коли та спитала:
— Як ти гадаєш, юнак був винний у цій трагедії?
— Як на мене, — озвався Ерагон, розуміючи, як важить для ельфійки його відповідь, — те, що він зробив, просто жахливе. Проте Лінеа даремно сприйняла все так близько до серця. Словом, вони обоє винні в тому, що сталося.
Арія пильно глянула на юнака, аж той відвів погляд, і з прикрістю мовила:
— Вони просто не підходили одне одному.
Ерагон спробував було заперечити, але не став. Мабуть, вона була права. І виходило так, що саме він мусив підтвердити це, мавши на думці їхні власні стосунки!
— Можливо, — схилив голову юнак.
Вони замовкли, ніби пісок завалив отвір довіри між ними, і ніхто не збирався нічого чіпати. Тільки спів цикад лунко дзвенів угорі.
— Здається, найкраще буде погодитися з цим, — ще раз сказав Ерагон.
— Ну що ж, нехай буде так, — випросталась Арія. Вона підхопила із землі тонку галузку, що впала з дерева Меноа, і стала плести з неї кошик.
— А де ти зараз мешкаєш? — сумно змінив тему юнак. — У палаці з Ісланзаді?
— Ми живемо в Тіальдар Холі, нашому родовому маєтку, що на сході Елесмери, — відповіла ельфійка. — Я могла б показати тобі його, якщо хочеш.
— Було б добре, — зніяковів Ерагон. — А в тебе є сестри чи брати?
Вона заперечно похитала головою.
— Отже, ти успадкуєш королівський трон?
— Авжеж, — здивувалась ельфійка. — А чому ти питаєш?
— Я просто не можу зрозуміти, як тобі дозволили стати послом у варденів та гномів і перевозити драконяче яйце. Це ж надто небезпечно для принцеси й майбутньої королеви.
— Це небезпечно для людини, — відповіла Арія. — Розумієш, я зовсім не схожа на ваших безпомічних жінок. А ще ти ніяк не хочеш збагнути, що ми не ставимось до своїх монархів так, як ви або гноми. У нас король із королевою насамперед служать своєму народові. І якщо це означає пожертвувати власним життям, то так воно й буде. Якби я загинула під час виконання своїх обов'язків, то обрали б іншу королеву з нашого роду. Навіть зараз я можу не бути королевою, якщо, звісно, захочу. Нам не потрібні правителі, котрі не готові присвятити себе спільній справі. — Ельфійка змовкла, підібгавши ноги й спершись на коліна підборіддям. — У мене було досить часу, щоб довести це своїй матері, — додала вона й спитала: — До речі, як там твої заняття з Оромисом?
Ерагон невдоволено гмукнув, трохи роздратований невдалим закінченням їхньої розмови, а також згадкою про важкі випробування. Усе, чого він зараз прагнув, так це дістатися ліжка, заснути й забути про цей день.
— Оромис-ельда, — почав був він, ретельно добираючи слова, — дуже гарний учитель.
— Щось сталося?.. — раптом схопила його за руку Арія.
— Та ні, усе гаразд, — спробував звільнитися хлопець.
— Я знаю тебе доволі довго, щоб відчувати твій настрій, — наполягала ельфійка. — Між вами щось сталося? Ти тільки скажи, і ми все встигнемо виправити. Це якось пов'язано з травмою твоєї спини?
— Ні, це жодним чином не стосується мого навчання! — мовив Ерагон, утішений несподіваною турботою ельфійки. — Спитай, якщо хочеш, Сапфіру. Вона може тобі відповісти.
— Але я хочу почути це від тебе, — м'яко озвалась Арія.
Зціпивши зуби, Ерагон розповів і про медитацію на галявині, і про свою невдачу у Фартхен Дурі.
— Барзул! — несподівано вилаялась Арія. — Я знала про той твій учинок, але ніколи не думала, що все так обернеться! Будь ласка, вибач мені, що я витягла тебе з дому! Тобі слід було побути на самоті!
— Пусте, — сумно посміхнувся юнак. — Я вдячний тобі за цей вечір, за твої розповіді і взагалі за все. — Ельфійка посміхнулась у відповідь, і вони ще довго сиділи під сосною, а місяць на небі здіймався все вище й вище, немовби цій чарівній ночі не буде кінця-краю.
— Знаєш, я думаю про те, що станеться із цією дитиною, — тихо мовила Арія, пригортаючись до Ерагона.
І якраз у цю мить мудрий Благден зі скуйовдженим білим пір'ям прокричав згори своє зловісне «Вірда!».
У ЛАБІРИНТІ ОПОРУ
Склавши руки на грудях, Насуада з нетерпінням дивилась на двох чоловіків, які стояли перед нею.
Той, що був праворуч, мав товстелезну шию, розкуйовджене волосся й губи, схожі на вареники. Утім, дівчина добре знала, що зовнішність незрідка буває оманливою.