Обидва трохи помовчали, і потім Оромис запитав:
— Скажи, яка найсильніша зброя людського розуму?
Це було серйозне запитання, тож Ерагон надовго замислився й нарешті відповів:
— Упевненість.
— Я знаю, чому ти так гадаєш, — Оромис розламав хлібину навпіл. — Упевненість донедавна рятувала тебе, але ти не збагнув суті питання. Я мав на увазі те, що потрібне для вибору правильного рішення в будь-якій ситуації. Адже впевненими бувають як дурні, так і мудрі люди. Тож це зовсім не те, що ми шукаємо.
Цього разу Ерагон сприйняв запитання вчителя, як загадку. Він навіть порахував кількість слів, прошепотівши їх уголос, аби з'ясувати, чи не римуються вони й чи не мають часом якогось прихованого сенсу. Але все намарно. Він ніколи не вмів розв'язувати головоломки, думаючи надто буденно, як його вчив Герроу.
— Можливо, мудрість? — обережно спитав юнак. — Мудрість допомагає людині вижити…
— Непогана ідея, але знову не те, — посміхнувся Оромис. — Насправді — це логіка. Чи, інакше кажучи, здатність логічно мислити. Якщо правильно нею скористатися, вона покриватиме навіть брак мудрості, яку набувають із віком.
— А чи не краще мати добре серце, ніж якусь там логіку? — буркнув Ерагон. — Сама лише логіка може привести тебе до не зовсім гарних висновків, але якщо ти доброчесна людина, це убезпечить тебе від непорядності.
— Ти трохи заплутався, — усміхнувся вчитель. — Усе, що ти знаєш, допомагає тобі в житті. Незважаючи навіть на те, добра ти чи погана людина. Зрозуміло, що слід бути порядним, але якщо в тебе є вибір між нудним вишколом і наукою мислення, обери ліпше друге. І ти не пошкодуєш, це вже повір! Бо більшість проблем у цьому світі виникають через людей із чудовим вишколом, проте затуманеним мозком.
Трохи помовчавши, Оромис вів далі:
— Історія має багато прикладів, коли люди були впевнені, що роблять усе правильно, сіючи довкола себе смерть. Ніхто не вважав себе злочинцем, і лише дехто розумів, що чинить кепсько. Людині може не подобатись її вибір, але вона наполягатиме на ньому, оскільки завжди вірить, що це найкращий вихід із ситуації. Бути порядним — іще не означає, що ти не робитимеш зла іншим людям, якщо в тому виникне потреба. Зрозумій, порядність не може бути запорукою того, що людина чинитиме добре, тож нам потрібен єдиний захист проти демагогів, шахраїв та безумства юрби. Саме він і є нашим надійним провідником через мілину життя. Я маю на увазі чітке й виважене мислення. Логіка ніколи не зрадить тебе, якщо ти, звичайно, усвідомлюєш та не ігноруєш наслідки своїх дій.
— Але якщо ельфи так люблять логіку, — сказав Ерагон, — тоді ви завжди маєте погоджуватись одне з одним.
— Не завжди, — відповів Оромис. — Як і будь-яка інша раса, ми керуємось цілою низкою догм і дуже часто приходимо до різних висновків. Це в тих ситуаціях, чуєш, я наголошую, коли кожна з думок є слушною. Але попри моє бажання, деякі ельфи не хочуть тренувати власний розум належним чином.
— Цікаво, і як же ви збираєтесь навчати мене логіки?
— Найдавнішим та найбільш ефективним методом: полемікою, — посміхнувся вчитель. — Я ставитиму тобі питання, а ти на них відповідатимеш, захищаючи власну точку зору. Ось, наприклад, чому ти б'єшся за Імперію?
Несподівана зміна теми заскочила Ерагона зненацька. У нього склалося відчуття, що Оромис нарешті зачепив ту тему, до якої наближався весь цей час.
— Я ж казав, — примирливо мовив юнак. — Щоб допомогти тим, хто страждає від правління Галбаторікса. Ну й через власне бажання помститися.
— То ти б'єшся з гуманних причин?
— Що ви маєте на увазі?
— Лише те, що ти б'єшся, аби допомогти людям, яким Галбаторікс завдав лиха, й не дати йому завдати лиха ще комусь.
— Саме так, — погодився Ерагон.
— Гаразд, нехай. Але скажи, мій юний вершнику, чи не матиме війна з Галбаторіксом ще гірших наслідків? Адже люди в Імперії живуть своїм буденним життям і їх мало хвилює безумство короля. Чим ти виправдаєш вторгнення на їхні землі, руйнування їхніх будинків, смерть синів і дочок?
Ерагон був так здивований і приголомшений питанням Оромиса, що аж рота роззявив. І жодна путня відповідь не спадала йому на думку. Юнак був переконаний, що має рацію, але не міг довести власної правоти.
— А хіба ви не вважаєте, що Галбаторікса слід скинути? — схвильовано мовив він.