— Це ніби інший світ, — міркував юнак, замилувавшись метеликами, які танцювали один з одним, здіймаючись над громаддям лісу.
— Сподіваюсь, — муркнула Сапфіра, — для мене там знайдеться місце? Я ж не можу весь час висіти в небі.
— Я гадаю, що так, — відгукнувся парубок, — адже колись тут уже гостювали вершники.
Тієї ночі, коли Ерагон уже вкладався спати, перед ним постала Арія. Він аж підскочив від несподіванки, але ельфійка подумки застерегла: «Ходи за мною, тільки якомога тихіше».
Її звертання до нього вразило так само, як і прохання. Так, вони розмовляли подумки під час польоту до Фартхен Дура, і це було єдиним способом спілкування з непритомною ельфійкою, але від часу її одужання Ерагон більше ніколи не вдавався до таких спроб. Це було глибоко інтимним почуттям, ніби оголені душі торкалися одна одної. Тому вторгнення в чиєсь приватне існування видавалось образливим, ніби ти звіряєшся комусь чужому в своїх найпотаємніших почуттях. А ще Ерагон боявся видатись Арії кумедним і незахищеним.
Утім, він таки приєднався до неї, коли ельфійка прослизнула з табору, обережно оминувши Трихгу, який заступив на вартування, і пройшовши так тихо, що гноми її не помітили. Сапфіра здалеку слідкувала за кожним її рухом, готова щомиті кинутися на захист Ерагона.
Арія присіла на вкриту мохом колоду й охопила руками коліна.
— Існують речі, які тобі варто знати ще до приїзду до Цериса й Елесмери, — мовила вона. — Це для того, щоб не осоромитись по прибутті.
— Які саме? — поцікавився юнак, сідаючи поруч.
— За багато років, будучи послом Ісланзаді, я зрозуміла ось що: люди та гноми досить схожі між собою. Ми поділяємо з ними багато поглядів і пристрастей. Більше того, людина може вільно жити серед гномів, оскільки розуміє їхню культуру, і навпаки. Ви так само, як і вони, любите, бажаєте, ненавидите, б'єтеся… Твоя дружба з Ориком і прийняття тебе до Дургрімст Інгетуйм це підтверджує. Утім, ельфи аж ніяк не схожі на інші раси.
— Ти говориш так, ніби сама не з їх числа, — зауважив Ерагон.
— Я досить довго жила з варденами, тож звикла до їхніх традицій! — спалахнула Арія.
— А хіба ти заперечиш, що ельфи не мають таких самих емоцій, як гноми чи люди? — закинув юнак. — Мені, наприклад, важко в це повірити. Адже всі живі істоти на землі мають однакові потреби й бажання.
— Це не те, про що я хочу сказати! — різко мовила Арія, так, що Ерагон аж відсунувся від неї. Це не було схоже на її звичайну поведінку. Тим часом Арія заплющила очі й потерла скроні, глибоко зітхнувши. — Оскільки ельфи живуть уже багато років, ми вважаємо, що чемність — це найвища чеснота, — спроквола мовила вона. — Ти ж не можеш завдати образи, яка триватиме кілька століть, чи не так? Чемність — це єдиний спосіб уникнути ворожнечі. Утім, він не завжди має успіх, але ми дбаємо про свої традиції, тому що тільки вони застерігають від крайнощів. Також у ельфів невисока народжуваність, ось чому їм важливо уникати конфліктів між собою. Якби ельфи мали такий рівень злочинності, як у людей чи гномів, то давно б уже вимерли. Отже, існує особливий спосіб вітати варту в Церисі, та також певні правила поведінки, яких треба дотримуватись при зустрічі з королевою ельфів, та ще сотня інших манер, потрібних для спілкування.
— Усіма вашими правилами, — наважився вставити слово Ерагон, — можна хіба що тільки відштовхнути людей.
— Можливо, — усміхнулась Арія. — Утім, про тебе судитимуть саме за знанням цих правил. Якщо ти зробиш помилку, ельфи подумають, що ти вчинив це навмисне. Буде ліпше, коли вони довідаються, що ти зробив це з незнання. Набагато краще здаватися звичайним невігласом. До речі, те, про що ти довідаєшся від ельфів, може виявитись лише грою, яка не підкаже тобі, як вони поводитимуться вже за хвилину. Так, це гра, в яку ми граємо і до якої невдовзі тебе покличуть. Мабуть, тепер ти зрозумів, чому я кажу, що ельфи не схожі на інші раси. Гноми теж довгожителі, але вони швидше народжуються, тож не поділяють нашої стриманості й нашої схильності до інтриг. Натомість люди…
— Люди, — підказав Ерагон, — роблять усе за покликом серця.