Выбрать главу

— То ми подорожували з принцесою? — відволікла юнака від сумних думок Сапфіра.

— Чому ж вона нічого не сказала? — відгукнувся той.

— Мабуть, щоб не наражатися на небезпеку.

— Ісланзаді Дротнінг, — мовила Арія офіційним тоном.

Королева різко відступила, ніби вжалена змією, а потім знову повторила прадавньою мовою:

— О, донечко моя, я була несправедлива! Відтоді як ти пішла, я майже нічого не їла й не спала. Я переживала за твоєю долею, не знаючи, чи ми коли побачимось. Моє відречення було найбільшою з усіх моїх помилок. Чи зможеш ти вибачити мені?

Присутні ельфи з острахом спостерігали за цією незвичною сценою.

— Сімдесят років поспіль я жила й любила, змагалася й убивала, не знаючи тебе, мою матір. Хоч наше життя й довге, але це немалий проміжок часу.

Ісланзаді випросталась. Вона тремтіла.

— Я не можу виправити минуле, Аріє, хоч би як я цього хотіла, — мовила вона.

— А я не можу забути того, що було, — відповіла Арія.

— Ти й не повинна цього робити, — зауважила королева. — Я ж люблю тебе, і ти — моя єдина родина. Іди, якщо хочеш, але поки ти не зреклася мене, я буду намагатися загладити свою провину.

Запала мовчанка, і якусь мить здавалося, що Арія не відповість або відмовиться від примирення. Ерагон бачив, як вона вагається. Урешті-решт ельфійка опустила очі додолу й рішуче мовила:

— Ні, мамо. Я не хочу йти!

Ісланзаді посміхнулася й обняла доньку. Цього разу Арія теж обняла матір, і гомін полегшення пробіг залою.

Білий ворон підстрибнув на місці, хрипко вигукнувши:

— І на дверях було висічене навіки, ставши родинним гаслом: «Давайте любити одне одного!»

— Тихо, Благдене, — цитькнула Ісланзаді на птаха. — Замовкни зі своїми віршами!

Відійшовши від Арії, вона звернулася до Ерагона й Сапфіри.

— Ви маєте вибачити мені нечемність і нехтування гостинністю! — вклонилася королева до них.

Ерагон торкнувся губ і привітально склав руки, як учила його Арія.

— Ісланзаді Дротнінг! Атра естерні оно тхелдуін, — сказав юнак.

— Атра ду еваринія оно варда, — приємно здивувалася королева Ерагоновому знанню їхніх звичаїв.

— Атра моранр ліфа унін хджарта онр, — закінчив Ерагон ритуал, краєм ока помітивши, як присутні вельможі з подивом перезирнулись між собою. Подумки він відчув, як Сапфіра повторила його привітання королеві.

Коли вона скінчила, Ісланзаді запитала:

— Як тебе звати, драконе?

— Сапфіра, — чемно відповіла та.

Від подиву королева звела брови, але стримала явний захват.

— Ласкаво просимо до Елесмери, Сапфіро, — з ґречністю запросила вона. — А як твоє ім'я, вершнику?

— Ерагон, Убивця Смерка, ваше величносте, — відповів юнак, і цього разу були вражені вже всі присутні ельфи.

— Ти маєш славне ім'я, — сказала Ісланзаді. — Ми рідко коли даємо його нашим дітям. Ласкаво просимо до Елесмери, Ерагоне, Убивце Смерка. Ми довго чекали на тебе. — Вона обернулась до Орика, привітавши його, а потім знову зійшла на трон, накинувши свою мантію. — З твоєї присутності, а також за перснем і мечем я зрозуміла, що Брома вже нема і що твоє навчання ще не завершене. Я хочу почути всю історію, включно з тим, як загинув Бром, як ти зустрівся з моєю донькою або як вона зустрілася з тобою. Потім я хочу знати про твою місію тут, гноме, і про твої пригоди, Аріє, від моменту твоєї засідки в Ду Вельденвардені.

Ерагонові вже доводилося розповідати про своє життя, тож тепер це було неважко. У тих випадках, коли пам'ять його зраджувала, підказувала Сапфіра. У деяких місцях він дозволяв розповідати драконові. А коли вони завершили, Ерагон дістав із торби сувій Насуади й передав його Ісланзаді.

Королева взяла пергамент, зламала червону воскову печатку й, перш ніж прочитати послання, на мить прикрила очі.

— Тепер я розумію своє безрозсудство, — мовила вона. — Моє горе не було б таким глибоким, якби я не знехтувала допомогою Аджихада, коли Арію схопили. Ні, я не звинувачувала в цьому варденів, але й довіритись їм не могла.

Усі довкола шанобливо примовкли, не наважуючись мовити ані слова, аби не розгнівати свою правительку.

— Але тепер, коли Арія повернулася, — раптом озвався Ерагон, — ви ж будете допомагати варденам? Інакше Насуада не матиме успіху, а я заприсягся їй вирішити цю справу.