Коли розмови за столом трохи вщухли, Ерагон повернувся до Арії, котра за весь цей час вимовила всього кілька слів, і поцікавився, хто ж вона така насправді.
— Навіть Аджихад не знав, що я донька Ісланзаді, — пояснила ельфійка. — За межами Ду Вельденвардена я нікому про це не розповідала. Хіба тільки Бромові, але він тримав це в таємниці, бо я його попрохала.
Ерагон спитав, чи вона пояснює йому це, бо так треба, чи просто з почуття провини перед ним та Сапфірою.
— Бром казав, — мовив парубок, — що ельфи часто мовчать про найважливіше, говорячи натомість про якісь дрібниці.
— Він добре нас розумів, — знизала плечима Арія.
— І все ж таки, — не вгавав Ерагон, — якби хтось знав про твою таємницю, від цього б щось змінилося?
— Коли я покинула Елесмеру, мені не хотілося дотримуватись статусу принцеси, — пояснила ельфійка. — Це не грало жодної ролі в моєму спілкуванні ані з варденами, ані з гномами. Відтоді все було так, як було.
— Але ж ти могла розповісти бодай нам із Сапфірою, — з докором мовив юнак.
— Я не збиралася миритись з Ісланзаді, тож розповідати не було про що! — обурилась Арія. — Моє життя, Ерагоне, належить тільки мені!
Юнак почервонів, зрозумівши, куди вона хилить. Справді, чому це Арія — дипломат, принцеса, ельфійка, значно старша за його батька з дідом на додачу — мусить звітувати перед ним, шістнадцятирічним шмаркачем?
— Принаймні, — гірко посміхнувся Ерагон, — ти помирилася з матір'ю.
— А хіба в мене був вибір? — тут-таки пролунало у відповідь.
Несподівано Благден зістрибнув із плеча Ісланзаді й пурхнув прямо на середину столу. Він повагом пройшовся між гостями, покрутив на всі боки головою й, глузливо кланяючись, зупинився перед Сапфірою. Потім, прокашлявшись, він сказав:
Ельфи нажахано вклякли, прикипівши поглядами до Сапфіри. Після тривалої мовчанки та відірвалася від пирога з айвою й дмухнула на зухвальця димом.
— І маленьких пташок теж, — проказав дракон так, аби його всі почули.
Присутні з полегшенням розсміялися, а ображений ворон, вимахуючи крилами, подріботів собі назад до хазяйки.
— Я маю перепросити за жахливі віршики Благдена, — сказала Ісланзаді. — Я ніяк не впораюся з його вибриками.
— Вибачення приймаються, — озвалась Сапфіра, повертаючись до свого пирога.
— Що це за птах? — спитав Ерагон, намагаючись повернути прихильне ставлення Арії.
— Це Благден, — пояснила вона. — Колись він урятував життя моєму батькові. Евандар бився з ургалами, а потім спіткнувся й упустив меча. Але перш ніж ургал устиг напасти, ворон дзьобнув його прямо в око. Ніхто не знає, чи навмисно він це зробив, чи ні, але батько врятувався. Тому ворона й ушанували закляттям мудрості й довгого життя. Утім, він утратив через це природний колір, хоч і набув магічної сили пророкувати майбутнє.
— То він може бачити майбутнє? — перепитав вражений Ерагон.
— Бачити? — посміхнулась ельфійка. — Та ні, тільки відчувати. Зазвичай він говорить віршами, як правило, геть безглуздими. Проте, якщо він прилетить до тебе з якимось жартом, я б радила до нього прислухатись.
Щойно скінчився бенкет, Ісланзаді підвелась. Ельфи також миттю посхоплювались зі своїх місць, і королева сказала:
— Уже пізно, я стомилася й повертаюся до своїх покоїв. Сапфіро й Ерагоне, ви проведете мене, і я покажу вам, де влаштуватися на нічліг. — Королева махнула рукою Арії, і та теж пішла слідом за нею.
Виходячи з-за столу, Ерагон зупинився біля загадкової дівчинки, яка не зводила з нього очей. Усе в її вигляді здавалося юнакові до болю знайомим.
— Ти кіт-перевертень, чи не так? — таки здогадався Ерагон, і дівчинка підморгнула йому у відповідь. — Я знав одного, на ім'я Солембум. Це було в Тейрмі й Фартхен Дурі.
— Так, він гарний, — посміхнулась дівчинка. — Мені самій люди обридають уже доволі швидко, але йому подобається подорожувати з тією відьмою Анжелою.
Вона захоплено глянула на Сапфіру.
— Як тебе звати? — спитав дракон.
— Навіщо ці імена? — зітхнула дівчинка. — Так, у Ду Вельденвардені вони, безперечно, щось важать. Гаразд… Ельфи називають мене Наглядачем, Швидкою Лапою або Замріяною Танцівницею, а ти можеш звати мене Мод. Тільки вам треба поквапитись, бо королева не чекатиме.
— Було дуже приємно познайомитися з тобою, Моде, — вклонився Ерагон, і Сапфіра так само схилила голову. Ідучи, хлопець глянув на Орика, намагаючись зрозуміти, де ж саме той ночуватиме.