Ерагон хотів був іще щось спитати, але передумав, знімаючи туніку.
— Схоже, ми так і не дізнаємось про всі Бромові таємниці, — сумно сказав він, затремтівши від холодного вітру.
Оромис оглянув юнака й здивовано прикипів поглядом до шраму, що перетинав його спину.
— Хіба Арія або хтось із варденів-цілителів не пропонували тобі його позбутись? — спитав ельф.
— Арія пропонувала, але… — завагався Ерагон, не знаючи, як виразити свої почуття, а потім просто сказав: — Це частина мене, як шрам у Мертага.
— Шрам у Мертага?
— Так, — підтвердив юнак. — Мертаг має таку саму відмітину від власного батька. Той іще в дитинстві вдарив його Зароком.
Оромис уважно глянув на Ерагона, а потім кивнув і змінив тему.
— У тебе непогана статура, на відміну від більшості фехтувальників, — зауважив він. — Ти однаково майстерно володієш обома руками?
— Не зовсім, але я намагався битися лівою, після того, як зламав зап'ясток у Тейрмі.
— Гаразд, — похвалив юнака Оромис. — Це заощадить наш час. А тепер з'єднай руки за спиною й спробуй підняти їх якнайвище. — Утім, Ерагон ледь зумів досягти того, аби руки зійшлися за спиною.
— Тепер нахилися вперед, але тримай коліна прямо. Спробуй доторкнутися до землі, — пролунав наступний наказ.
Це виявилось іще важче, тож пальці юнака не повністю сягнули землі.
— Принаймні ти тягнешся, не завдаючи собі болю, — сказав учитель. — Я не сподівався навіть на таке.
Після того Оромис звернувся до Сапфіри.
— Я хотів би дізнатися і про твої здібності, драконе, — він замовив їй показ карколомних вправ, з якими та успішно впоралась. Хіба що не змогла зробити сальто в повітрі.
Коли Сапфіра приземлилася, а Оромис завершив огляд юнака, Глаедр і собі висловив занепокоєння з приводу стану Ерагона.
— Якби драконам довелося жити на волі, — сказав він Сапфірі, — то вони б краще володіли своїм тілом.
— Ти неправий, — вступився мудрий ельф. — Навіть якби Сапфіра виросла у Вройнгарді, вона літала б так само чудово.
Задоволений дракон підморгнув Ерагонові й заходився чистити пазурі.
— Тобі хіба що слід трохи вдосконалити відчуття простору, — зауважив Оромис, знову всідаючись, — але зовсім трохи.
Наступні п'ять годин, за підрахунками Ерагона, ельф перевіряв рівень його, а також Сапфіриних знань із ботаніки, теслярства, металургії й медицини, не забуваючи також про історію й прадавню мову. Іспит несподівано заспокоїв Ерагона — це нагадало йому старі добрі часи Бромового вишколу.
Коли вони зробили перерву на обід, Оромис запросив Ерагона до своєї оселі, залишивши драконів назовні. У хаті в ельфа було майже порожньо, за винятком дещиці буденного начиння: посуду, книжкових полиць та зброї на стінах.
На дверях висів гобелен із зображенням чарівного міста, залитого місячним сяйвом. Рябе обличчя нічного світила видавалося банею величного храму завбільшки з гору. Картина була настільки реалістичною, що Ерагон сплутав її з вікном і, лише зауваживши нерухомість зображеного ландшафту, недовірливо посміхнувся.
— Де ж така краса буває? — спитав він, милуючись містом, зображеним на гобелені.
— Добре запам'ятай його, Ерагоне, — відгукнувся ельф. — Саме там осердя всіх наших нещасть. Це наше давнє місто Ілірея, столиця королівства Бродрінг, спалена в епоху Ду Фірн Скулблако й відроджена як прокляте місто Урубейн. Я змалював цей фаіртх тієї ночі, коли тікав з нашого дому перед приходом Галбаторікса.
— Фаіртх? — не зрозумів юнак.
— Це образ, зафіксований магією на сланцевій пластині, — пояснив Оромис. — Тож пейзаж на дверях достеменно відтворює вигляд Іліреї в той час, коли я вимовляв закляття.
— А що являло собою королівство Бродрінг? — поцікавився Ерагон.
— Як?! — вигукнув ельф. — Ти не знаєш? Як же так? Утім, зважаючи на селянський побут, а також на страх перед Галбаторіксом, можна зрозуміти незнання власної історії. Однак я не можу вибачити Бромові того, що він не навчив тебе таких простих речей, з якими обізнані навіть діти ельфів чи гномів!
— Бром більше переймався тим, щоб навчити мене виживати, а не історією давно померлих людей, — відповів хлопець.
Оромис довго мовчав, вислухавши Ерагона.
— Вибач мені, — нарешті мовив він суворо. — Я аж ніяк не ставлю під сумнів Бромову науку, просто зараз у нас обмаль часу, а твоє невігластво в окремих дисциплінах його зменшує.
Оромис відчинив кілька шафок, схованих у стіні, і дістав з них булочки й миски з фруктами, які виставив на стіл. На мить заплющивши очі, він завмер перед трапезою.