— Я знаю, Насуадо, це буде боляче, дуже боляче. Ти повинна знищити себе, перш ніж твоя гордість дозволить підкоритися. Ніщо на світі не може бути важче, ніж змінити самого себе. Я це розумію, тому що сам змінював себе, і не раз. Але я буду тут, з тобою. Я буду тримати тебе за руку, щоб допомогти пройти це випробування. Ти не повинна йти цією дорогою на самоті. І ти можеш скористатися моєю мудрістю, яка тебе ніколи не зрадить. Ніхто з нас не повинен бути на самоті. Принаймні не в цій кімнаті. Можеш сумніватися в мені, якщо хочеш, але з часом ти мені повіриш. Я вважаю це місце священним і краще відріжу собі руку, ніж спробую оскверняти його. Можеш питати в мене про все, що захочеш, і я обіцяю дати тобі правдиву відповідь. Слово честі, слово короля цієї землі.
Насуада зціпила зуби. Вона не знала, що відповісти королю.
— Я ніколи не скажу тобі того, що ти хочеш знати! — нарешті процідила вона.
Галбаторікс голосно засміявся.
— Ти мене не зрозуміла. Я привів тебе сюди зовсім не задля того, щоб щось випитувати. Та й що нового ти можеш мені розповісти? Кількість і розташування твоїх військ? Стан їхнього постачання? Місце зберігання ваших припасів? Ваш план штурму цитаделі? Обов’язки, звички чи можливості Ерагона й Сапфіри? Що ти придбала в Белатоні Дотдаерт? Про здоров’я донечки провидиці Елви, яку ти донедавна тримала біля себе? Усе це я й так знаю. Розказати про все докладніше?.. Ні? Гаразд. Моїх шпигунів набагато більше, ніж ти думаєш. Вони є навіть серед високопосадовців. Зрештою, у мене багато засобів збору інформації. Словом, ти не маєш секретів, яких би я не знав, Насуадо. Жодних секретів. Тому мовчати — просто безглуздо.
Слова короля били дівчину, наче удари молота. Та вона не дала їм зламати свою волю:
— Тоді навіщо?..
— Навіщо я доправив тебе сюди? Дуже просто. У тебе, моя люба, є дар володарки, і він набагато небезпечніший, ніж будь-яке закляття. Ерагон для мене не становить загрози, ельфи — так само, але ти… ти небезпечна тим, чого в них нема. Без тебе вардени будуть, немов засліплені гнівом істоти. Вони будуть пирхати, злитися, іти вперед напролом, незважаючи ні на що. І завдяки їхній глупоті я їх заманю і знищу. Але знищення варденів — це не головна причина, заради якої я тебе викрав. Ні, ти навіть тут довела, що гідна моєї уваги. Ти повна люті, амбіцій, ти непоступлива й розумна — саме ці риси я особливо ціную у своїх підданих. Я хочу, щоб ти була на моєму боці, Насуадо, як мій головний радник і генерал моєї армії. Зараз я на порозі здійснення великого плану, який опрацьовував майже століття. Я хочу встановити в Алагезії новий порядок. Я хочу, щоб ти стала його частиною. Після того як останній із тринадцяти загинув, я шукав того, хто міг би посісти його місце. Досі мої зусилля були марні. Смерк був корисним знаряддям, але оскільки він був Тінню, то, на жаль, мало турбувався про своє власне життя. Серед усіх кандидатів, яких я намітив, Мертаг перший, хто пройшов випробування. Ти будеш другою, я в цьому впевнений. А Ерагон — третім.
Жах закрадався в душу Насуади, доки вона слухала Галбаторікса. Те, що він їй пропонував, було гіршим за все, що вона могла собі уявити.
На якусь мить чоловік у темно-бордовому вбранні відвернув її увагу — він засунув залізний прут у вуглини з такою силою, що кінець прута черкнув по дну мідної жаровні.
Тим часом Галбаторікс продовжував говорити:
— Якби ти погодилась, то могла б зробити зі мною куди більше, ніж можеш зробити з варденами. Подумай про це! Ставши до мене на службу, ти могла б принести мир усій Алагезії…
— Я краще дозволю тисячам гадюк покусати себе, аніж погоджуся служити тобі,— рішуче сказала Насуада.
Король знову голосно засміявся. Це був сміх людини, яка не боїться нічого, навіть смерті:
— Ну, це ми ще побачимо.
Насуада відчула, як король торкнувся пальцями її ліктя. Вона здригнулась. Палець ковзнув нижче, опинившись на першому з її шрамів, тричі помацав його, перейшов до інших, потім знов повернувся назад.
— Ти здолала свого суперника у випробуванні довгих ножів, зазнавши значно більше порізів, ніж міг витримати будь-хто за останній час. А це означає, що ти маєш надзвичайно сильну волю і вмієш контролювати свою уяву… Надмірна уява перетворює навіть сміливих чоловіків на пройнятих страхом жалюгідних боягузів. Але зараз ніщо тобі не допоможе. Навпаки, це буде перешкода. У кожного є межа, фізична чи духовна. Питання лише в тому, скільки часу потрібно для того, щоб її досягти. А ти її досягнеш, це я тобі обіцяю. Твоя сила може відтягнути цю мить, та навряд чи надовго. Твої опікуни так само не допоможуть тобі, поки ти в моїй владі. Тоді навіщо даремно страждати? Ніхто не сумнівається у твоїй відвазі — ти вже показала її всьому світу. А тепер ліпше здатися. Немає жодного сорому в тому, щоб прийняти неуникненне. Невже треба терпіти катування лише для того, щоб заспокоїти своє почуття відповідальності. Так заспокой його зараз — присягни мені на вірність прадавньою мовою, і вже за годину матимеш добру сотню слуг, шовкові та розшиті сукні, велику кількість кімнат і місце за столом під час нашого обіду.