Ерагон бив іще тричі поспіль, але Мертаг щоразу зупиняв його випади. Коли ж Ерагон відвів руку назад для наступного удару, Мертаг спробував відповісти йому, вдаривши навідліг у коліно тильним боком меча. І, якби меч досяг своєї цілі, він, поза сумнівом, зламав би Вершникові коліно. Однак, розгадавши задум Мертага, Ерагон змінив напрям свого удару й зупинив Зарок за дюйм від своєї ноги.
Так кілька хвилин вони й обмінювались ударами, намагаючись збити один одного з ритму. Та все було марно. Суперники надто добре знали один одного. Що б не пробував зробити Ерагон, Мертаг встигав його випередити, і навпаки. Це була наче гра, у якій їм обом треба було продумувати багато кроків наперед. І коли Ерагон зосереджувався, щоб збагнути думки та почуття Мертага, а отже, передбачити, що він робитиме далі, у нього виникало навіть якесь почуття близькості до свого суперника.
Однак із самого початку Ерагон помітив, що Мертаг грає в цю гру не так, як було колись. Він атакував жорстоко, чого раніше ніколи не робив, так, наче ревно хотів здолати Ерагона, до того ж, швидко. Після першого вибуху злості Мертаг, здавалось, заспокоївся, і тепер уся його поведінка демонструвала лиш холодну невблаганну рішучість.
Ерагон помітив, що поволі починає битися на межі можливостей. Ясна річ, він міг стримувати Мертага, але захищатися йому доводилось куди більше, ніж він би того хотів.
За якийсь час Мертаг ні з того ні з сього опустив свій меч і повернувся до трону Галбаторікса.
Ерагон розгубився. Він не знав, продовжувати йому бій чи ні. І ось у цей самий момент розгубленості Мертаг стрибнув до нього. Ерагон, стоячи на місці, завдав удар. Мертаг прийняв його на щит, а потім, замість того, щоб відповісти власним ударом, як гадав Ерагон, він щосили штовхнув своїм щитом щит Ерагона.
Вершник напружився й штовхнув у відповідь. Він хотів спробувати дотягнутись позаду щита до ніг Мертага, але той штовхав надто сильно, тож Ерагон вирішив не ризикувати. Мертаг був трохи вищий на зріст, і це давало йому можливість тиснути на щит Ерагона так, що тому було важко не ковзати назад по відполірованій кам’яній підлозі.
Урешті-решт могутнім ривком Мертаг відштовхнув Ерагона так сильно, що той спіткнувся. І, поки він хитався, намагаючись устояти на ногах, Мертаг ударив його в шию.
— Летта! — швидко сказав Галбаторікс.
Кінчик Зарока завмер на палець від шиї Ерагона. Той отетерів, не зовсім розуміючи те, що тільки-но відбулося.
— Стримуй себе, Мертагу, інакше я зроблю це за тебе, — суворим тоном мовив Галбаторікс. — Я не люблю повторювати свої слова. Ти не повинен убивати Ерагона, а він не повинен убивати тебе… Продовжуйте!
Здається, аж тепер Ерагон нарешті зрозумів, що Мертаг щойно хотів його вбити і він неодмінно зробив би це, якби не втручання Галбаторікса. Вершник страшенно розгубився. Він вдивлявся в обличчя Мертага, намагаючись знайти хоч якесь пояснення, але обличчя, його суперника залишалося непроникне, так, наче Ерагон важив для нього дуже мало або й узагалі нічого не важив.
Це було щось неймовірне. Мертаг напевно грав не так, як повинен був грати. Щось змінилось у ньому, але що саме, Ерагон сказати не міг.
А на додачу Вершника пригнічувало розуміння того, що він програв і, за всіма правилами, мав би бути вже мертвий. Це розуміння підривало його впевненість у собі. Зрештою, він не раз і не два зустрічався зі смертю, але вона ще ніколи не підступала до нього так близько. Сумніву не було: Мертаг переміг його, а те, що він живий — всього лиш милосердя Галбаторікса.
«Не думай про це, Ерагоне, — сказала Арія. — Навряд чи Мертаг хотів тебе вбити. Та й ти не хотів його смерті. Якби це було не так, битва склалася б інакше. Принаймні в Мертага ніколи не було б можливості атакувати тебе так, як він це зробив».
Ерагон із сумнівом і вдячністю подивився на край острівця світла, де стояла Арія разом з Елвою та Сапфірою.
«Якщо він спробує розірвати тобі горло, — , додала Сапфіра, — підріж йому сухожилля на ногах, щоб бути певним, що він не зможе зробити цього ще раз».
Ерагон кивнув. Він розумів, що казали йому Арія та Сапфіра.
Поєдинок тривав. Суперники розійшлися і знову зайняли місця один навпроти одного. Галбаторікс задоволено дивився на них.