Через кілька днів після цієї події Ерагон стояв поруч із Насуадою в її робочому кабінеті. Обоє пильно дивились на мапу Алагезії. Мова йшла про деякі проблеми, які час від часу виникали в королівстві.
— Я гадаю, — сказала Насуада, — що тепер, коли ми більш-менш владнали свої основні справи, настав час повернутися до питання щодо ролі та місця чарівників у Сурді, Тейрмі й моєму власному королівстві.
— Так?
— Так. Я багато часу міркувала про це, і ось що я вирішила. Треба сформувати групу, чимось схожу на Вершників, але призначену тільки для чарівників.
— І чим же буде займатися ця група?
Насуада взяла зі столу перо й покрутила його між пальцями:
— Тим, чим займаються й Вершники, тобто подорожувати країною, підтримувати мир, розв’язувати на підставі закону всілякі суперечки… Але головне для них — наглядати за чарівниками, щоб напевно знати, що ті використовують власні здібності так, як належить.
Ерагон трохи насупився:
— А чому б не доручити це Вершникам?
— Тому що минуть роки й роки, поки їх стане більше. Та навіть тоді їх навряд чи вистачить для того, щоб наглядати за кожним непримітним чаклуном і за кожною лісовою ворожкою… — Насуада трохи помовчала й ніби між іншим спитала: — Ти все ще не знайшов місця для розведення драконів, чи нe так?
Ерагон заперечно похитав головою. І він, і Сапфіра весь час думали про це, але й досі ніяк не могли визначити належне місце. Це питання набувало ще більшої ваги тому, що маленькі дракони мали вже ось-ось вилупитись.
— Ми повинні це зробити, Ерагоне, — продовжила Насуада, — і в нас немає часу чекати. Подивись на ті спустошення, які спричинив Галбаторікс. Чарівники — це найнебезпечніші створіння у всьому світі. Вони навіть більш небезпечні, ніж дракони. Їх треба поставити під контроль. Якщо ні, тоді ми завжди будемо залежати від їхньої ласки.
— І ти справді віриш у те, — спитав Ерагон, — що зможеш зібрати стільки чарівників, що їх вистачить, аби спостерігати за всіма магами і тут і в Сурді?
— Вірю. Якщо, звісно, ти запросиш їх приєднатися. Це — одна з причин, чому я хочу, щоб саме Ти очолив цю групу.
— Я?
Насуада кивнула головою:
— А хто ж іще? Тріанна? Я не зовсім довіряю їй, та в неї й сили не вистачить. Хтось із ельфів? Ні, це повинен бути хтось із нас. Ти знаєш ім’я імен прадавньої мови, ти — Вершник, у тебе є мудрість і сила драконів. Мені не спадає на думку хтось інший, хто міг би очолити цей загін. Я радилась про це з Орином — він погодився.
— Не думаю, що ця ідея припала йому до душі.
— Звісно, ні. Але він розуміє її необхідність.
— Справді? — трохи збентежено пробурчав Ерагон, сидячи на краю стола. — А як ти збираєшся стежити за чарівниками, які не належать до цієї групи?
— Точно не знаю. Можливо, у тебе є якісь пропозиції. А я гадала, що за допомогою відповідних заклинань і магічних дзеркал ми могли б слідкувати, де вони перебувають, а також стежити за тим, щоб вони не використовували магію на зло іншим.
— А якщо вони зроблять це?
— Тоді ми повинні змусити їх загладити свою вину й присягнути прадавньою мовою, що вони більше ніколи не будуть використовувати магію.
— Боюсь, що клятва прадавньою мовою зупинить далеко не всіх.
— Знаю, але це найкраще, що ми можемо зробити.
Вершник кивнув і трохи помовчав.
— А що, коли заклинателі не схочуть, щоб за ними стежили? — спитав він за якусь мить. — Що тоді? Мені важко уявити, що більшість із них погодиться на такий контроль.
Насуада зітхнула й опустила перо.
— Це дійсно непроста справа, — відповіла вона. — А що б ти, Ерагоне, зробив на моєму місці?
Вершник мовчав. Жодне з рішень, що спадали йому на думку, не було прийнятне.
— Не знаю… — нарешті сказав він. Обличчя Насуади стало сумне:
— Я теж. Це — важка, болюча, брудна справа, що б я не вибрала. Але ж хтось повинен покласти край болю. Якщо нічого не робити, чарівники будуть вільно маніпулювати іншими за допомогою своїх заклять. Ясна річ, якщо я змушу їх підкоритися, багато з них будуть ненавидіти мене. Однак, я гадаю, ти зі мною погодишся: треба захищати інтереси переважної більшості моїх підлеглих від зазіхань небагатьох.
— Мені це все одно не подобається, — прошепотів Вершник.
— Мені теж це не подобається.
— Ти хочеш підкорити своїй волі кожного чарівника, безвідносно до того, хто він такий?
— Це ж для добра переважної більшості!
— А як бути з тими, хто може тільки чути чужі думки й більш нічого? Це також магія…