Вони пильно глянули одне на одного.
— Ерагоне, — сказала Арія й також натягнула свій каптур, так, що тепер юнак ледве міг бачити її обличчя в місячному сяйві.
— Аріє,— Вершник глянув униз на сріблясту річку, потім знов на ельфійку й до болю стиснув руків’я Брізінгра. Його почуття перехлюпували через край. Він не хотів їхати, але знав, що так треба: — Залишишся зі мною?..
Вона швидко глянула вгору:
— Я не можу.
— Ні-ні! До першого повороту річки…
Вона завагалась, потім кивнула. Вершник подав їй руку, і разом вони зійшли на корабель, ставши біля корми.
Ельфи рушили вслід за ними, і, коли всі вони піднялися на борт, східці затягнули на судно. Без вітру й без весел корабель поплив уперед, усе далі й далі від кам’янистого берега, ковзаючи вниз по гладіні води.
На березі залишився один лиш Роран. Він мовчки стояв і дивився, як віддаляється корабель, аж раптом закинув голову й закричав — довго й відчайдушно. Ніч відгукнулась луною на його біль.
Кілька хвилин Ерагон стояв поруч з Арією. Ніхто з них не зронив ані слова, вони просто дивились на закрут ріки, який повільно наближався. Нарешті Ерагон повернувся до неї й відкинув каптур з її обличчя, щоб глянути в очі.
— Аріє,— сказав він, а потім прошепотів її справжнє ім’я.
Дрож пробіг її тілом. Тоді й вона прошепотіла його справжнє ім’я — Вершник також здригнувся.
Він хотів щось сказати, та Арія випередила його, приклавши пальці до його губ. За мить ельфійка відступила назад і підняла руку.
— Прощавай, Ерагоне, Убивце Тіні,— сказала вона.
Ще мить — і Фірнен зісковзнув з неба й ухопив її з палуби, обдавши Ерагона поривом вітру з-під крил.
— Прощавай, — прошепотів Ерагон, дивлячись, як вона та Фірнен летіли до того місця на далекому березі, де все ще стояв Роран.
Аж тепер Ерагон дав волю сльозам. Вони мов град покотилися з очей. Вершник уп’явся руками в перила корабля й гірко плакав, залишаючи позаду геть усе, що він будь-коли знав. А вгорі над ним ридала Сапфіра. Вони оплакували те, чому не судилось збутися.
Спливла хвилина, друга, третя… Серце Ерагона почало битися трохи повільніше, сльози поволі висохли, і спокій, незнаний досі спокій огорнув його душу, коли він вдивлявся в безконечну пустельну рівнину. Вершник думав про те, які дивовижні речі можуть стрітися їм у далеких диких просторах. Він думав про життя, яке чекало на них із Сапфірою — життя серед драконів і Вершників.
«Ми не одинокі, малий», — сказала Сапфіра. Несмілива посмішка заграла на обличчі Ерагона.
Корабель ішов уперед, спокійно й плавно рухаючись по осяяній місяцем річці до темних заобрійних земель.
Прадавня мова
Агаеті Блодхрен — святкування Кривавої Клятви
Альфакін — народ (раса) ельфів
Атра ду еваринія оно варда — Нехай оберігають тебе зірки
Атра естерні оно тхелдуін — Нехай твої справи будуть успішними
Аудр! — Угору!
Боллр — круглий предмет, сфера, кулька
Брізінгр — вогонь
Вае веогната оно вергарі, ека тет отерум — Ми вб'ємо тебе, присягаюсь
Ваетна — розвіяти
Вайзе нейат! — Щезни!
Валдр — правитель
Веохт — повільно
Верма — нагріти
Врангр — кривий, звивистий
Гангра — іти
Гангра аптр — іти назад
Гангра рета — іти праворуч
Гангра фрам — іти вперед
Гвітр — білий
Гедвей ігназія — сяюча долоня
Гулай вейс медг оно, Арджетламе — Хай тебе супроводжує удача, Срібна Руко
Делой, шар’ялві! — Земле, рухайся!
Джиєрда — ламати, бити
«Доміа абр Вірда» — «Вищість долі» (назва книги)
Дотдаерт — Спис Смерті
Драумр копа! — Зважати на сновидіння!
Дротнінг — королева
Дротнінгу — принцеса
Ду Вельденварден — Ліс-охоронець
Ду Врангр Гата — Звивиста Стежка
Ду Фелс Нангороех — Прокляті Гори
Ебрітхіль — майстер, учитель
Ека ai фрікай ун Шуртугал — Я Вершник дракона і друг
Ека елрун оно, іольфіа, віол фьорн торнесса — Я дякую вам, ельфи, за цей дар
Елрун оно — Дякую тобі Ельда — шанобливе звертання
Іллгратр — сильне бажання
Іслінгр — той, що несе світло
Істалрі — вогник
Кауста — приходити
Кверст — різати
Кверст мальмр ду гуілдрс едта, мар фрема не тон ека трейя! — Розріж залізо, яке тримав мене, але не більше, ніж я бажаю!
Ладрін! — Відкрийся!
Летта — спинитися
Лідуен Кваедхі — поетичний рукопис
Має — фрагмент слова, яке Ерагону так і не вдалося промовити повністю
Наіна — світло
Наіна гвітр! — Хай буде світло!
Наіна гвітр ун боллр! — Хай буде кругле біле світло!
Нам іет ер Ерагон Сундавар-Верганді, сьорн абр Бром — Моє ім’я Ерагон, Убивця Тіні, син Брома
Нідвал — схожі на драконів істоти, споріднені з фангхурами
Ніермен — орхідея
Оно ах неят трейя еом верунсмал едта, о сналглі — Ти не хочеш битись зі мною, сналглі
Се оно вейс іліа! — Хай тобі щастить!
Се онр сердар сітджа хвас! — Хай ваші мечі залишаються гострими!
Слітха — спати
Сналглі — рід гігантських змій
Стенр, рейза! — Каменю, піднімись!
Стенр, слаута! — Каменю, трісни!
Сундаврблака — той, що змахує крилами в темряві
Тейна! — Тихіше!
Траутха — кидати
Трхриста віндр! — Стиснути повітря!
Тура — висушити
Фаіртх — зображення, зроблене за допомогою магії
Фел — гора
Флауга — летіти
Фретія — ховатися
Хелгрінд — Ворота Смерті
Шуртугал — Вершник дракона
Яве — узи довіри