Наступний млин Міцний Молот вирішив поки що не оглядати. Він зупинився на вкритому травою березі, схрестив на грудях руки й став міркувати, як же йому захопити неприступний Аруфс. Роран вірив, що має бути якась хитрість, котра б дозволила варденам проникнути в місто, але дієвий план ніяк не народжувався в його голові. З глибокої задуми Міцного Молота вивів плюскіт води, супроводжуваний неприємним рипінням колеса. Ці звуки породили в його душі болючі спогади — місцина була як дві краплі води схожа на Демптонів млин в Терінсфорді, де він працював того дня, коли разак спалив його домівку й жорстоко вбив батька.
Увесь цей час Роран намагався викинути жахіття минулого з голови, але ті зринали знову й знову, щоразу змушуючи його здригатися.
«Якби ж то я зачекав удома ще кілька годин… Тоді я напевно зміг би його врятувати», — подумки зітхнув він.
«Навряд чи, — озвався за мить холодний розум. — Ти б і пальцем не встиг ворухнути… Яким би сильним не був чоловік, проти разака він усе одно, що немовля».
— Люди питають, чи є в тебе план? — тихо сказав Бальдор, підійшовши до ватажка.
— Ідеї є… Плану нема. А в тебе?
— Може, нам почекати, доки Насуада не пришле на поміч Ерагона й Сапфіру? — спитав Бальдор, і собі схрестивши руки на грудях.
— Іще чого!
Якийсь час воїни стояли мовчки, дивлячись на каламутну воду.
— А якщо ти просто запропонуєш їм здатися? Може, вони злякаються, почувши твоє ім’я, відкриють ворота, впадуть тобі до ніг і благатимуть про помилування? — порушив мовчанку Бальдор.
Роран тихо засміявся.
— Сумніваюсь, що тут хоч хто-небудь про мене чув… — мовив він за мить. — Але спробувати варто. Принаймні зіб’ємо їх з пантелику.
— Мене непокоїть іще одне: припустімо, ми проб’ємось до міста… А чи зможемо ми його втримати з такою кількістю людей?
— Важко сказати…
— Як же ж далеко ми зайшли, — мовив Бальдор, трохи помовчавши.
— Еге…
— Мабуть, тут куди менше талої води, ніж у нас удома. Інакше б ці колеса занурювались до половини, — вирішив змінити сумну тему Бальдор.
— Байдуже, скільки в цих краях випадає дощу й снігу, бо є шлюзові ворота — вони регулюють і кількість води, і швидкість обертання колеса, — похитав Роран головою.
— Але ж вода може сягнути верхівки воріт!
— Може… Тоді треба спинити механізми, зняти ворота й… — Міцний Молот несподівано примовк, бо в його голові блискавично зринуло відразу кілька цікавих ідей.
«Спрацює чи ні? — пожвавішав він так, ніби залпом випив кухоль меду. — В усякому разі, треба спробувати. Бо що ми ще можемо вдіяти?»
Ватажок виліз на центр берми й схопився за вентилі, за допомогою яких опускали й підіймали шлюзові ворота. Вентилі були надзвичайно тугі й рухались дуже повільно, навіть коли він наліг на них з усієї сили.
— Допоможи мені,— гукнув Роран Бальдорові, що так і стояв на березі, здивовано спостерігаючи за його діями.
Бальдор і собі обережно виліз і став поруч з Міцним Молотом. У чотири руки справа пішла жвавіше, і вже невдовзі ворота було зачинено. Не відповідаючи на жодні питання, ватажок швидко потягнув Бальдора до наступних воріт.
Не минуло й десяти хвилин, як усі три водоспади були перекриті.
— По конях! — гукнув Роран своїм супутникам і нетерпляче постукав молотом по своєму щиту.
— А що ти там таке вигадав? — спитав Брігман, коли всі були вже верхи.
Роран обвів присутніх пильним поглядом, аби переконатися, що ті уважно його слухають:
— Ось що ми будемо робити…
Запальний монолог ватажка тривав десь із півгодини. Він докладно розповів усе, що спало йому на думку. Слухаючи Рорана, Мандел почав посміхатися, а Бальдор, Делвін і Гемунд аж роти пороззявляли від захвату — сміливість плану була просто фантастична. І Роран зробив усе, щоб слухачі повірили, що це можливо. Дослухавши, більшість воїнів схвально закивали й навперебій почали запевняти, що ватажок може розраховувати на їхню підтримку. Тим часом сам Міцний Молот дуже хвилювався.
«Що буде, коли план провалиться, — думав він, — і я підведу цих безмежно відданих мені людей». Гіршим за це могла бути хіба що втрата Катріни.
Слід сказати, що Роранів план сподобався далеко не всім. З виразу обличчя Карна було видно, що той сумнівається, а Брігман узагалі був категорично проти.
— Ти геть здурів! — скрикнув він, коли Роран закінчив. — Та це нізащо не спрацює!
— Стули пельку! — гаркнув на нього Мандел і виступив уперед, міцно стиснувши кулаки. — Роран виграв стільки битв, у скількох ти навіть участі не брав, до того ж без купи воїнів, якими ти командуєш.