— Дерунданн, Ерагоне й Сапфіро, — мовив Орик, не підводячи очей.
— Дерунданн, — відповів Ерагон, повторюючи традиційне привітання гномів, і присів з другого боку калюжі.
Вершник доволі довго спостерігав, як Орик зачищає поверхню кульки, роблячи її гладесенькою за допомогою великого пальця правої руки. Час від часу Орик нахилявся й набирав жменю сухої землі, посипаючи нею жовтувату кулю, а потім обережно здмухуючи зайві грудочки.
— Ніколи не сподівався побачити короля гномів, який стоятиме навпочіпки й бавитиметься грязюкою, як мала дитина, — сказав Ерагон.
— А я ніколи не сподівався побачити Вершника й дракона, котрі будуть витріщатися на мене, доки я робитиму Ереткнурл, — відповів Орик так невдоволено, що в нього аж вуса настовбурчились.
— А що таке Ереткнурл?
— Тардсвергунднзмал.
— Тардсвер… — Ерагон повторив тільки половину слова, навіть не намагаючись запам’ятати його цілком. — А це?..
— Це щось таке, що виглядає не тим, чим воно є насправді,— сказав Орик, піднявши земляну кулю. — Приміром, ось це… Це камінь, зроблений із землі. Вірніше, він буде виглядати як камінь, коли я його дороблю.
— Камінь із землі… Виходить, це магія?
— Ні, це моє власне вміння й нічого більше…
— Навряд чи я щось розумію… — струснув головою Ерагон, коли Орик примовк і, здавалося, більше нічого не збирався пояснювати.
— Трохи терпіння, друже… — повернувся гном до розмови за якийсь час, — спочатку тобі потрібно знайти грязюку.
— Важке завдання… — гмукнув Ерагон і посміхнувся.
— Не все так просто. Одна грязюка краща, інша гірша, — вів Орик далі, суворо зиркнувши на Вершника з-під своїх густих брів. — Скажімо, пісок нам не годиться. Грязюка повинна складатися з кавалочків різного розміру, бо вони зазвичай міцніше склеюються між собою. Потім треба додати трохи глини, але найголовніше в цьому ділі,— гном поплескав рукою по лисому клаптику землі між прим’ятими кущиками трави, — побільше пилюки. Бачиш? — Орик підняв долоню, що вкрилась товстим-шаром пилу.
— А чому це аж так важливо?
— О! — вигукнув гном і продовжив катати кульку долонями, намагаючись надати їй симетричної форми. — Знайшовши хорошу грязюку, ти поливаєш її водою й замішуєш, як тісто, аж доки не утвориться густа суміш, — Орик кивнув на калюжу. — З грязюки ти формуєш кулю на зразок ось цієї. Потім треба вичавити з неї вологу й зробити кулю ідеально круглою. Коли грязюка почне застигати, слід робити те, що й я. Висипаєш на кулю пилюку, щоб вона витягла з неї рештки вологи. І так аж доти, доки куля не стане самостійно тримати форму. Головне — зайвий раз її не крутити, щоб не луснула… Мій Ереткнурл майже готовий. Коли він застигне, я залишу його під сонцем, аби світло й тепло випарувало рідину зсередини. Потім я знову посиплю його пилюкою й зачищу. Після трьох-чотирьох процедур поверхня мого Ереткнурла стане тверда, ніби шкіра награ.
— І все це тільки для того, щоб мати кульку із сухої грязюки? — спантеличено спитав Ерагон.
На морді Сапфіри так само з’явилася здивована міна.
— Ні, бо це ще не кінець, — Орик знову набрав жменю пилюки. — Поверхню Ереткнурла слід намазати зволоженим пилом, щоб той утворив гладесеньку кірку. Волога всотується в кулю, далі ти знову сиплеш пилюку, потім чекаєш, потім сиплеш…
— І доки це буде тривати? — урвав його Ерагон.
— Доти, доки до нього не пристане пилюка. Кірка надасть Ереткнурлу особливої краси, а за день-два він набуде діамантового блиску, так, ніби зроблений з мармуру. І жодної тобі магії — працюють серце, голова й руки. Погодься, тобі ніколи не вдасться зробити камінь зі звичайної землі… Ну, тобто ти його зробиш, але він буде крихкий. А так виходить справжнісінький камінь.
Здавалося, Орик усе пояснив, але Вершникові ще й досі не дуже вірилося, що можна зробити камінь із грязюки без допомоги магії.
«А все-таки, навіщо ти його зробив, королю гномів? — спитала Сапфіра. — Тепер ти керуєш своїм народом, у тебе й без цього, мабуть, купа роботи».
— Зараз мені нічого робити, — буркнув Орик. — Мої підопічні готові до битви, а її все нема й нема. Не стану ж я з ними панькатись, ніби квочка. Я не хочу сидіти сам у наметі й дивитись, як росте моя борода… Саме тому я й вирішив зробити Ереткнурл.
Король замовк, та Ерагон добре бачив, що він чимось збентежений, тож вирішив потримати язик за зубами. Кілька хвилин спливло в цілковитій тиші. Потім Орик прокашлявся й заговорив знову: