— Зажди, — Ерагон простягнув до неї руку, проте миттю її відсмикнув.
Голос Вершника пролунав якось ніжно, серце забилося з подвійною силою, а щоки спалахнули сором’язливим рум’янцем.
Арія зупинилась уже біля виходу.
— Добраніч, Ерагоне, — сказала вона й вислизнула з намету в непроглядну темряву, залишивши Вершника наодинці з собою.
ЗНАХІДКА
Наступні три дні промайнули для Ерагона як один, чого не можна було сказати про решту варденів, котрі нудилися без діла. Військо Драс-Леони сиділо собі тихенько й навіть не думало потикатись за міські ворота. Невеличкий переполох стався тільки одного разу, коли Торнак, важко змахнувши крилами, перебрався з майданчика над воротами на фортечну стіну, розташовану за кількасот футів праворуч.
Сапфіра, Насуада та її радники довгенько сперечалися, що б то могло значити, зійшовшись урешті-решт на тому, що жодного підступу в діях червоного дракона немає — він просто хотів вмоститися трохи зручніше на довшому й просторішому майданчику. Коли не брати до уваги цієї події, облога міста взагалі не зрушила з місця ні на крок.
Тим часом Ерагон посилено вчився. Вранці й увечері Вершник засвоював нові знання від Глаедра, а вдень роль його учителів виконували Арія та решта ельфів. Поєдинки на мечах стали значно коротші, ніж попередній бій з Арією, натомість уроки Глаедра були такі насичені, що в Ерагоновій голові гуло вже за півгодини після початку заняття.
Попри те, старий досвідчений дракон не збирався потурати Вершникові навіть з огляду на його втому й помилки.
Б’ючись із ельфами, юнак не без задоволення зауважив, що тепер він значно легше тримає оборону. Хоча й це забирало дуже багато сил. Як не дивно, під час поєдинків на мечах більше втомлювався розум, а не тіло. Вершникові доводилося бути зосередженим як ніколи, бо в ельфів розмова проста: втратив пильність бодай на мить — і під твоєю горлянкою вже вилискує клинок меча.
На уроках Глаедра юнак теж робив неабиякі успіхи, але, з огляду на ситуацію, дракон усе одно був невдоволений.
А одного разу після ранкових занять сталося ось що.
«Учителю, — сказав Ерагон, — коли я вперше прибув до варденів у Фартхен Дур, Близнюки влаштували мені випробування. Вони хотіли перевірити моє знання прадавньої мови, а також рівень володіння магією».
«Ти вже розповідав про це Оромисові… Навіщо ти повторюєш це мені?»
«Бо я подумав… Словом, Близнюки попрохали мене відтворити справжню форму срібного персня. Тоді я ще не знав, як це зробити. А пізніше Арія поділилася зі мною цим секретом. Вона розказала мені дуже докладно, як за допомогою прадавньої мови можна сформувати образ будь-якого предмета або навіть істоти. Тим часом Оромис ніколи про це не говорив… Дивно, чи не правда?..»
«Чому ж дивно? — озвався Глаедр. — Відтворення істинної форми об’єкта — це дуже складний вид магії. Для того щоб досягти тут успіху, ти повинен знати про об’єкт усе найголовніше, зокрема його справжнє ім’я. А це небезпечно, дуже-дуже небезпечно. Запам’ятай, Ерагоне такі закляття не мають зворотної дії. Крім того, їх не можна зупинити. Якщо вже розпочав, то доведеться закінчувати. Словом, тут справа така: або ти відтвориш істинну форму об’єкта, або не зможеш цього зробити й загинеш. Так що Оромис зробив усе правильно — навряд чи ти був готовий до такої серйозної розмови, а він не міг дозволити, щоб його єдина надія мала справу з таким ризикованим видом магії».
Ерагон аж затремтів, уявивши, як розлютилася на Близнюків Арія, коли їй довелося відтворювати істинну форму персня.
«А можна я спробую зробити це зараз?» — спитав він за якийсь час.
«Навіщо?» — голос старого дракона звучав украй здивовано.
«Я хочу спробувати свою силу… спробувати, чи зможу відтворити хоча б маленький предмет».
«Вибач, але я все одно не розумію, навіщо це тобі». Вершник не міг пояснити цього словами, тому полинув думкою у свідомість Глаедра. Дракон замовк, уважно вивчаючи те, про що думав тепер Ерагон.
«Ти якось пов’язуєш це з перемогою над Галбаторіксом? — спитав Глаедр трохи перегодом. — Мовляв, якщо мені вдасться, якщо я виживу, тоді вже, напевно, зможу подолати й правителя Імперії…»
«Мабуть, так…» — полегшено зітхнув Ерагон, розуміючи, що ніколи не пояснив би причину свого бажання так прозоро, як це щойно зробив дракон.
«Саме тому ти й хочеш спробувати?»
«Так, учителю».
«Але це може тебе вбити», — нагадав Глаедр.
«Я знаю».
«Ерагоне! — гукнула Сапфіра, яка завжди прикривала табір з небес, доки Глаедр навчав Вершника. — Це надто небезпечно. Не смій цього робити!»