Загалом, більшість важливих споруд Драс-Леони розташовувались у західній частині міста, неподалік від озера. Це означало, що місцина, на яку показував Джоуд, була пустирищем. I все ж ймовірність зустрічі з ворожим розвідувальним загоном або звичайним патрулем була тут досить висока.
— Так чи інакше, — підсумував Джоуд, — переконатися в цьому ми зможемо тільки тоді, коли підемо туди й усе там обстежимо.
Ерагон зморщив лоба. Правду кажучи, він сподівався, що ідея Джоуда буде більш безпечною і дієвою.
— Ми дуже вдячні тобі за твої дослідження, Джоуде, — мовила Насуада. — Ти ще раз довів свою відданість варденам, — правителька звелася зі свого стільця й підійшла, щоб глянути на карту. Її сукня тихесенько зашаруділа по підлозі.— Якщо ми пошлемо розвідника, який би все вивідав, ми ризикуємо привернути увагу Імперії… Це перше. А тепер друге. Навіть коли припустити, що тунель існує, я не зовсім розумію, як він може допомогти, коли на іншому його кінці на нас неодмінно будуть чекати Мертаг і Торнак. Як ти гадаєш, наскільки широким він може бути? Скільки воїнів зможуть іти по ньому пліч-о-пліч, — глянула Насуада на Джоуда.
— Важко сказати… Можливо…
— Земля тут м'яка й глиниста, — прокашлявшись, втрутився в розмову Орик, — з тонкими прошарками мулу, а це дуже кепсько, коли мова йде про будівництво тунелю. Якщо Ерст добре на цьому тямив, то він би ніколи не прокладав один великий тунель. Він проклав би кілька вужчих, скажімо, завширшки в ярд.
— Надто вузькі,— зітхнув Джоуд, — такими тунелями зможе рухатись тільки одна людина.
— Так, вони надто вузькі навіть для одного кнурлана, — додав Орик.
Насуада повернулася на своє місце. Запала мовчанка.
— Я можу знайти тунель, — урвав її Ерагон. — Зроблю себе невидимим за допомогою магії, і вартові нізащо мене не побачать.
— Не знаю, не знаю, — прошепотіла Насуада. — Ідея послати когось під стіни Драс-Леони мені не дуже подобається. А раптом за тією місциною спостерігає Мертаг? Ти впевнений, що зможеш його надурити?.. — Насуада трохи помовчала. — Ні, ми повинні діяти так, ніби ніякого тунелю не існує. Помилимось, то помилимось, нам це нічого не коштуватиме, але якщо тунель і справді існує, іде дозволить нам захопити Драс-Леону.
— Ти вже щось вигадала? — спитав король Орин. — Щось відчайдушне, щось… неочікуване?
— Може, нам слід звернутися по допомогу до Рорана? — спитав Вершник.
— Коли я обдумую свої плани, допомога Рорана мені не потрібна, — владним голосом відповіла на те Насуада, і всі в наметі замовкли, чекаючи на її рішення.
Вона провела рукою по губах, як робила завжди, коли сильно хвилювалась.
— Ми, — сказала вона нарешті,— відправимо невеличкий загін воїнів, щоб відкрити ворота зсередини.
— І хто ж це зробить? — спитав Орик. — Добре, якщо вони зустрінуться із сотнею ворожих солдатів, але ж є ще велетень-літун, який дихає вогнем. Хто-хто, а він точно не дозволить, щоб якісь бовдури відкрили ворота під його носом. Про Мертага, прошу звернути увагу, я взагалі не згадую.
— Це зроблю я, — спокійно сказав Ерагон, перш ніж устигла розгорілися суперечка.
Його слова змусили всіх принишкнути.
— Дуже добре, — мовила Насуада, неабияк здивувавши Вершника, який не думав, що правителька так легко погодиться.
Усі присутні заговорили водночас, через що в наметі стало гамірно, як на базарі.
— Насуадо, ти не можеш дозволити Ерагонові так собою ризикувати, — голосніше за всіх сказала Арія. — Це вже занадто… Пошли когось із магів Блодхгарма! Я знаю, вони вправні воїни і ніколи тобі не відмовлять.
— Ніхто з людей Галбаторікса не наважиться вбити Ерагона, — похитала головою Насуада. — Ані Мертаг, ані найкращі маги короля, ані простий солдат. І ми повинні цим скористатися. Зрозумій, Ерагон — наш найсильніший бойовий маг, а для того, щоб відкрити ворота, може знадобитися чимало сил. Серед усіх нас Ерагон має найвищі шанси на успіх.
— А що як його захоплять у полон? Що тоді? Він не зможе самотужки захищатися проти Мертага. Тобі ж це відомо!
— Ми зробимо відволікаючий маневр…
— Як? Як ти це зробиш? — розвела руками Арія.
— Ми будемо вдавати, ніби атакуємо Драс-Леону з півдня. Сапфіра кружлятиме над містом, підпалюючи будинки й скидаючи зі стін солдатів. У Торнака й Мертага не буде вибору — їм доведеться відбиватися від Сапфіри, особливо тоді, коли їм здаватиметься, що на її спині сидить Ерагон. Блодхгарм та його бойові маги подбають про те, щоб створити його подобу. Доки Мертаг триматиметься на відстані, він навряд чи здогадається про нашу хитрість.