„Поховали Пана-Отамана в чужу землю… ”
У суботу, 28 травня 1938 р., вполудне відбувся похорон полк. Євгена Коновальця, колишнього командира Січових Стрільців, колишнього коменданта Української Військової Організації і голови Проводу Організації Українських Націоналістів, що впав на чужині у бою з відвічним ворогом України. У чужу землю похоронено того, хто гідно заслужив собі, щоб його домовина спочила в золотоверхій столиці України, поруч домовин великих українських князів і гетьманів: бо він був фактичним вождем української нації упродовж двадцяти років…
В похороні взяла участь тільки невеличка кількість осіб, бо щойно вечором того дня, коли відбувся похорон, голландська поліція подала до преси повідомлення про вислід слідства і про те, хто це в дійсності впав жертвою нового кривавого злочину большевицької Москви. Дружина полк. Коновальця п-і Ольга одержала повідомлення голландської поліції про трагічну загибель її мужа щойно 25 травня. Від Проводу ОУН взяв участь у похороні ген. Курманович, з Лондону і Берліну прибуло три співробітники „Націоналістичної Пресової Служби” та радник Ом. Тарновецький; литовський уряд, з огляду на те, що полк. Коновалець прийняв був на еміграції литовське громадянство, репрезентував литовський консул у Голландії. Похоронного обряду довершив місцевий голландський католицький душпастир. Родина погиблого, яка жила тоді у Львові, — його брат та сестра його дружини з мужем, — одержали пашпорти щойно кілька днів після похорону й аж тоді змогли відвідати могилу погиблого.
Згодом поставлено на могилі пам'ятник. Сама могила збудована так, що домовину з забальзамованим тілом можна буде в слушний час перевезти в Україну та похоронити в Рідній Землі, для якої полк. Євген Коновалець віддав всеціло себе і своє життя.
Шлях велетня
Шлях двадцятилітньої боротьби за українську державність, що його пройшов полк. Євген Коновалець, — це шлях одного із духово-політичних українських велетнів.
Його ролю в історії української нації можна порівнювати тільки з ролею найвизначніших українських князів і гетьманів.
Згадувати і вшановувати відновлення української держави в 1918 році та героїчну збройну боротьбу українського народу в 1918-20 рр. в обороні відновленої самостійної української держави, не згадуючи й не вшановуючи разом з цим полк. Євгена Коновальця, значить — згадувати і вшановувати діло, не згадуючи й не вшановуючи головного творця того діла. Адже це він, полк. Євген Коновалець, був тим, хто в момент трагічної розгублености формальних керівників відродження вказав українському народові правильний шлях до дійсного відродження: шлях до самостійности української держави; тим шляхом сміло і твердо пішов він сам і повів за собою всіх. щирих українських патріотів, не звертаючи ніякої уваги на глузування тодішнього офіційного псевдо-вождя Винниченка та його товаришів, що цей шлях до української державності — це ,,шлях націоналістичного шовінізму, створений браком клясової революційної свідомости”. Це ж він, полк. Євген Коновалець, в час трагічної перемоги соціялістичних антидержавників і „антимілітаристів” над самостійниками-державниками з-під стягу Миколи Міхновського, коли згадані соціялістичні псевдо-вожді проголошували офіційно, що вони ніяк не збираються „одділяти Україну од Росії” і окремими законами й міністерськими декретами демобілізували регулярну українську армію, добивається своєю рішучістю дозволу на формування регулярної, здисциплінованої військової формації як збройного рамені самостійної української держави: тієї формації Січових Стрільців, яка стала хребтом армії Української Народньої Республіки в усій її протимосковській боротьбі. Це на його поклик формується в Києві з української студентської молоді соборницький „Помічний Студентський Курінь”, який своїм героїзмом в бою під Крутами вписав одну з найславніших сторінок української історії, чистою своєю кров'ю окропивши державницький акт 22 січня. Ліквідація большевицької ворохобні в Києві; охорона членів Центральної Ради та членів уряду УНР в часі відступу з Києва; прогнання большевиків з Києва; бій під Мотовилівкою, який вирішив про привернення УНРеспубліки як самостійної української держави і безліч інших боїв в обороні української держави перед московською навалою — зв'язані нерозривно з особою командира Січових Стрільців, з полк. Євгеном Коновальцем. Для всіх українців його ім'я було символом прямолінійного та безкомпромісового самостійництва, державництва і — ладу й порядку, що в тодішніх умовинах анархії мало особливе значення: вістку про наближення частин полк. Коновальця до якоїсь місцевости приймало все місцеве населення, однаково українці, як і інші, які не були ворогами української державности, з нескриваними висловами радости й полегші, що „йде тверда влада, буде врешті лад і порядок”.