(«У літо 6617 (1109) преставилася Євпраксія, дочка Всеволодова, місяця липня, 9 дня, і покладене тіло її в Печорському монастирі, коло південної брами, і споруджено над нею божницю, де лежить тіло її»).
Запис про смерть — і ніяких пояснень. Хто була ця дочка Всеволодова, Євпраксія, чому їй така честь — бути занесеною в найперший літопис землі руської, яке мала життя, чим прославилася або хоч відзначилася?
Чи може стати таким поясненням книжка, написана через 865 років після смерті Євпраксії?
Цим сумнівом хай дозволено мені буде закінчити розповідь.
Київ — Івано-Франківськ,
1972–1974 pp.