Це висловлювання проливає світло на інтелектуальну балакучість, за яку Жіда часто звинувачують і якої не розуміють, але яка ніколи не примушувала його зрадити себе. Його філософія спрямована до відродження за будь-яку ціну й ніколи не зазнає невдачі у своїх спробах розбудити чудесного фенікса, який зі свого вогняного гнізда зривається в новий політ.
За нинішніх обставин, коли, сповнені захватом і вдячністю, ми споглядаємо багаті мотиви та сутнісні теми цієї творчости, цілком природно, що ми обминаємо своєю увагою критичні закиди, які сам же таки автор із видимою втіхою намагається провокувати. Бо навіть у своєму зрілому віці Жід ніколи не прагнув домогтися, щоб його досвід та його висновки приймалися повністю й без застережень. Те, чого він прагне насамперед, — це розворушити та порушити проблеми. Навіть у майбутньому його вплив, безперечно, буде реалізований не через цілковите сприйняття, а через жваві дискусії навколо його творчости. І саме в цьому закладені підвалини його справжньої величі.
Його творчість містить сторінки, які викликають майже почуття протесту, з огляду на ні з чим не зрівнянну зухвалість його зізнань. Він прагне завдати поразки фарисеям, але в такій боротьбі дуже важко не зачепити досить вразливі сторони людського характеру. Але ми повинні пам’ятати, що такий спосіб дій — це форма неупередженої любови до істини, яка, від часів Монтеня й Русо, стала аксіомою для французької літератури. Пройшовши через усі фази своєї еволюції, Жід виявив себе як переконаний захисник літературної цілісности, заснованої на правах особистости та на обов’язку говорити про всі проблеми рішуче й чесно. З цього погляду його тривала й розмаїта діяльність, стимульована в так багато способів, має незаперечну ідеалістичну цінність.
Оскільки пан Андре Жід, який із великою вдячністю прийняв запропоновану йому почесну нагороду, на жаль, не зміг прибути сюди, з огляду на проблеми здоров’я, його нагороду буде вручено Його Екцеленції французькому Послу».