На борту дискоїда в Пели почалась найсправжнісінька паніка. Ніколи їй не було так лячно. Як і більшість курсантів, вона потай сподівалась, що ніякого вторгнення хижих ксеноморфів на Сельву не буде, що усі розповіді інструкторів про ґиргів і норн є нічим іншим, як страшилками для напруження бойового духу курсантів. Сподівання зруйнувались за одну мить. Зруйнувались тієї секунди, коли вона побачила червоні спалахи на своєму нарукавному дисплеї і почула ревіння динаміків: «Тривога найвищого рівня! Бойова тривога!» Тепер, затиснута поміж утримувачів протиперевантажної ніші, Пела дивилась на поблідле обличчя подруги, й це видовище не додавало їй впевненості.
«От і все, — зрозуміла леді-матрос Махоніко. — Цурдець. За кілька годин ми вступимо в бій з ґиргами. Як казав нам інструктор із моделювання бою, ми зможемо протриматись максимум хвилин двадцять п’ять-тридцять. До втрати сімдесяти відсотків „павуків“. Якщо нас після того не витягне евакуаційна команда, то всі загинемо… Сили небесні! Якого цуца я записалась у ці довбані бек-оператори?!»
Раптом Пела почула, як хтось схлипує. Хтось у сусідній ніші.
«Макс!» — зрозуміла вона.
— Курсанте, припинити, й без тебе паскудно, — гаркнула на Макса Ясмін. Її сорок хвилин як призначили старшою команди операторів, підвищили у званні до скуадрон-асистента, і тепер вона відпрацьовувала ці смішні («Передсмертні!» — подумки визначила Пела) аванси.
— Ясмі, нехай собі… — Пела сама ледь стримувала сльози.
— Що «нехай собі»? — старша групи подивилась на неї так, що в Пели мурашки побігли шкірою; у тому погляді не було ані кохання, ані співчуття. — Ніяких «нехай собі»! Призначаю Макса розвідником групи. Піде у розвідку в першій лінії й буде там рюмсати ґиргові в задницю.
«Від тієї війни геть усі подуріли», — вирішила не робити висновків Пела. Вона закрила очі й спробувала стишити хвилі панічних судом, що борзо, переганяючи одна одну, линули від живота до горла і перешкоджали їй дихати.
Перед пілотами десантних дискоїдів командування поставило непросте завдання. Промені орбітальних гармат випарували з боліт цілі хмари пари. Тисячокілометрову дугу фронту вкрив непроглядний туманний покрив. Позитронні мізки дискоїдів на підльоті до району бойових дій також почало глючити. Один з апаратів втратив орієнтацію і впав у багнисті нетрі. На щастя, дискоїд, у якому летіли Пела і Ясмін, така сумна участь оминула. Його пілотам вдалось знайти чималий плавучий острівець і зависнути на висоті двох метрів над його поверхнею. За прийнятими нормами з такої висоти можна було здійснювати висадку десанту. Пела зістрибнула сама, Макса Ясмін просто виштовхнула з люка, і той при падінні зламав ногу. Він лежав у повній прострації й, судячи зі звуків у комунікаторі, рюмсав. Тепер на двох операторів у них виявилось сорок вісім «павуків» і дванадцять штатних десантників, якими керувала старший сержант Ґарсія — майже двометрового зросту, атлетично збудована альфійка, котра відразу заявила свою претензію на командування обороною острівця. Вихідців із допоміжних бригад, на штиб операторів Махоніко і Бехеште, кадрова десантниця відмовилась вважати справжніми військовими.
— Слухайте сюди, ви, збоченки грьобані, — гаркнула вона на Ясмін із Пелою, — тут я вам мати-командирка! Зрозуміло? Я все про вас знаю. Монтажниці, вашу мать! Будете воювати, як я вам скажу! Розставляйте своїх «павуків» периметром! На дно їх, нехай прикривають підводні підходи!
— Я рівна з вами за званням, Ґарсія, — не відступила Ясмін. — Не смійте мені вказувати, що і як робити!
— Ти рівна із тим унітазом, на якому я зранку сиділа, кішка драна! — під дружній регіт своїх бійців крикнула їй старший сержант. — Хлопці, займаємо кругову оборону, тримайте поверхню води під прицілом, капрал Мурик забезпечує наведення променевих гранат у секторах один-три, єфрейтор Чань — у секторах два-чотири! Відлік секторів вліво від он того купиння. — Ґарсія вказала на вкритий слизом пагорок, що ледь височів над болотом.
— Так точно! — відповіли командирові десантники.
Ясмін не лишалось нічого іншого, як виконати наказ старшого сержанта. Спільно з Пелою вони розгорнули чотири десятки «павуків» у коло і занурили їх до трясовиння за кілька метрів від берегів острівця. Така позиція не ослаблювала бойових спроможностей «ем-ка восьмих». Плагани, що ними «Айрон Воркс» озброїла свої вироби, мали здатність стріляти крізь товщу води. Ще вісім кіборгів Ясмін залишила у резерві, згрупованими навколо безпорадного Макса.
— Увага дивізіонам шістдесят сім і шістдесят вісім! — почули вони голос бригадного оператора. — Ґирги за сто метрів східніше від вас. Зараз по них «відпрацюють» з орбіти, ви повинні добити тих, що вціліють. Як зрозуміли?