— У Коледжі стюардів імені Цао Цинлю? — уточнив Ланс.
— Так точно, пане міністре! Ви знайомі з ними?
— Ні, цих дітваків я ніколи не бачив. Проте, здається, мав нагоду познайомитись з їхньою духовною наставницею… Це ж Найга послала вас? — запитав він в Дерека. — Ваша викладачка Найга Палангус?
— Маргарзан! — прохрипів той.
[…] 14. Якщо ти залишаєш вбивцю посвяченого жити, то тим заохочуєш інших до здійснення безкарного зла. Якщо в тобі не палає священне полум’я помсти, то невдовзі в єстві твоєму запанує темрява сього світу. Невідомщене волає до Сил Могутніх, і його волання здатне зрушити рівновагу часу і простору. Невідомщене звертається до престолів вищих і знаходить там прихильність. Невідомщене мандрує світами, і біль його змушує чисті серця огортатися смутком. Невідомщене навідує тебе у снах, і ти просинаєшся з відчуттям незмитого бруду і неподоланої ганьби.
15. Якщо ти станеш лезом для виправлення невідомщеного, то з вищих престолів спрямують твій шлях до місця здійснення і відкриють тобі брами неможливого. Ті ярі світанкові брами, що закриті для стомлених сутінками і примиреннями. Якщо ти станеш лезом для виправлення невідомщеного, то тим піднесешся над людністю і станеш рівним богам. Полум’я безсмертних стане твоїм полум’ям. Якщо жодні сумніви не допущені до вівтаря помсти, то полум’я на ньому священне і не потребує живлення для лютості своєї. Холодне воно і гаряче, світле воно і темне. Все, що торкнеться його, спопелиться, а попіл вітри знесуть за межі світів. Так було, так є і так буде, допоки палають і дають надію усім благим істотам негасимі горнила Меча Оріона.
16. Не стомишся відновлювати справедливість і ніколи не пожалкуєш про вибір свій. Приймеш волю Сил, як власну волю, і вибір їхній, як власний вибір. Не зупиняй руки своєї і не стримуй лютості своєї, як не стримує течії вода, як не стримує бігу світло. Адже тобі немає про що хвилюватись. Смерть месника солодка, мандрівка коротка, і є кому зустріти його в благословенних полях Йїми […]
20
Болота західніше Озера Кларта,
планета Сельва (ЗКВ106:2),
в системі зірки Ахернар (Альфа Ерідана).
10 юна 417 року Ери Відновлення.
Катастрофа сталася на світанку. Під покровом нічної темряви сімейка норн виповзла на той острівець, що його захищала група Ґарсії, і відкрила портал за десять кроків від десантників. Шість ґиргів вистрибнули зі спалаху просто їм під ноги. Ані вишкіл досвідчених бійців, ані блискавична реакція «павуків» восьмої модифікації навіть теоретично не змогли б урятувати оборонців острівця від такої атаки. На практиці ж ґирги за десять секунд розшматували практично всю групу. Кіборгам вдалось знищити чужих істот уже тоді, коли з людей залишилася неушкодженою тільки Пела Махоніко. Біля неї стікали кров’ю Ясмін, якій ґирг відірвав обидві ноги, і Мурик, чиє праве стегно перетворилось на м’ясний фарш.
Спаливши підступних норн і відіславши сигнал виклику евакуаційної команди, Пела почала рятувати Ясмін і Мурика. Для зупинки кровотечі вона наклала на ноги подруги лігатуру і використала на обидвох поранених аж шість комплектів біонічного пластиря. Потім через спеціальний клапан ввела до медичного імплантату Ясмін інтерферон і сиворотку, яка мала компенсувати втрату крові.
— Ясмі, все буде добре, — примовляла Пела, обліплюючи пластирем обрубки. — Тобі виростять нові ніжки, ще красивіші.
— Нічого доброго не буде… — Ясмін виринула із забуття і побачила, що Пела приготувалась увести до клапану хоботок ампули з седативним міксом. — Почекай, не вприскуй в мене ту грьобану наркоту, не треба… Я ще маю тобі дещо сказати…
— Потім скажеш.
— Не буде ніякого «потім».
— Буде. Я тебе врятую.
— А себе ти врятуєш?
— Мене ґирги не чіпають. Я від них замовлена.
— Не кажи дурного… Ти не замовлена, ти посвячена. Замість мене.
— Ясмі, тобі треба перепочити.
— Припини! — гаркнула на Пелу подруга. — Це не маячня, дурепо! Я не марю. Ніяка я не монтажниця… Я офіцер. Я лейтенант з «управління С» Служби Запобігання. Я — Джи Тау! В’їхала чи ні?