— Тобто ви не здивовані?
— В принципі — ні, не здивований. Але, присягаюсь, я про цей вчинок Сен-Алена вперше чую.
— Я вам вірю. А вам, часом, не доповідали, що вогнепоклонники з секти «Дітей Атри» віддавна зв’язані з іншопланетною цивілізацією?
— Дівчино… — Ян хитро примружив очі. — Мені багато про що доповідали. Свого часу… Ми багато про що знаємо. На жаль, наша цивілізація насправді є лише шахівницею, на якій галактичні гравці грають у свої ігри. Ми не гравці, нами грають. Як тими пішаками. Вам, Анабело, цього ніхто не скаже, тільки я скажу. Я можу про це казати. Я старий відставний собака. Можу собі щось там триндіти після шести дрінків джину. Вам цікаво?
— Так.
— Ну, тоді накручуйте на вуха. Вам мали би розповідати, що нашу расу штучно вивели магонійці. Вони побудували в Східній Африці інкубатор і там схрестили правнучок Єви з генетичними матрицями, привезеними з Магонії. Себто з Піфії.
— З генетичними модулянтами, — виправила Яна агентеса.
— Нехай із модулянтами. Не важливо. Головне, що нас створили. А нічого й нікого не створюють просто так, аби було. Погоджуєтесь? Створюють з певною метою, для чогось. А для чого, питаємо, магонійці створили нас? Вам про це відомо?
— Ні, невідомо.
— Авжеж, хто б вам про таке розповів… Так от, Анабело, людство ділиться на тих, кому мету пояснили, й тих, кому її вирішили не пояснювати. Ну, скажімо так, задля спільного блага і спокою більшість людей має думати, що саме людство і є метою людства. Ну й ще там усяка тухта про «самореалізацію», «прогрес» і «вільний вибір». Більшість у всю цю нісенітницю щиро вірить. Бо так зручно їм і ще зручніше тим, хто все це тримає під контролем. Не виникає зайвих сумнівів та запитань. Наприклад, питання: «А для чого нас створено?» або ж «Що з нами станеться, коли ми, врешті-решт, зробимо те, для чого нас створено?» Цікаві питаннячка, правда ж, Анабело?
— Я уважно вас слухаю.
— Слухайте, слухайте, вам корисно про таке послухати. Так-от, є ті, кому мету нашого існування пояснили. Вони завжди були. Ще тоді, коли працював інкубатор, із маси вирощених там «протолюдей» виділили клан Знаючих. І вони, ці Знаючі, зі століття в століття передавали новим поколінням обраних отримане від наших творців-магонійців знання. Тих обраних називали різними іменами: шамани, жерці, ієрофанти, маги, гностики, досконалі, масони, просвітлені, «Діти Атри» й тому подібне. Вони зберігали частинки знання про наше призначення. Деяким дали на збереження лише частинки знання, але найбільший секрет полягав у тому, що були й ті, які зберігали повноту знання. Розумієте, Анабело, — повноту! Так-от, ці Знаючі були не зовсім людьми. Адже одна із тих таємниць, яку так ретельно ховають від решти людства піфійки, полягає у тому, що магонійці створили не одну расу земних гуманоїдів, а цілих три. Це — велика таємниця піфійських жриць. І лише на допитах із «необмеженою процедурою» нам вдалось вирвати її з високородних піфійок.
— Що таке «необмежена процедура»?
— Краще вам про це не знати, Анабело. Міцніше будете спати. Так-от, рас було три. Тому-то, до речі, піфійки ніколи не відповідають на питання про наріжний принцип побудови їхньої керуючої ієрархії. Мовчать про нього до останнього подиху. А все через те, що цей принцип базовано на чистісінькому расизмі. На тому, що всі без винятку Святі Матері та високородні жриці належать до «раси М», а решта Знаючих, як, між іншим, і більшість людей у всіх світах — до «раси Т». Але не це головне. Зовсім не головне. Головним є питання: де ж третя раса? Де «раса С»? Де так звана «осьова раса Гойдалки»?
— Що таке «Гойдалка»?
— Довго пояснювати… Якщо казати про саму суть, то це такий образ співвідношення, а, радше, історично-функціонального співпозиціонування трьох рас. Вибачте за складні терміни… Так-от, Анабело, уявіть собі дошку, посередині якої — вісь. На такій дошці можна гойдатись, правда ж? Тому-то й «гойдалка». Такий образ. Кінці дошки — це раси «М» і «Т». Вони змагаються між собою. Тисячі років тупо змагаються, створюючи тло нашої історії. Нашої безглуздої історії, дев'яносто дев'ять відсотків якої — це лише непродуктивна звіряча боротьба за владу. Але при всьому цьому вісь тієї гойдалки — «раса С» — залишається непорушною, вічною, не задіяною до історичного безглуздя. Саме вона вже майже двісті тисячоліть зберігає повноту знання, переховуючись спочатку в Африці, потім на Тибеті, а тепер і взагалі невідомо де. Й саме цій «расі С» якась іншопланетна цивілізація обіцяла безсмертя.
— Це були не магонійці?
— Ні, не магонійці, Анабело. Не ящери, не гуманоїди. Вони нащадки такої давньої гілки розумних рас, що навіть Повзучі Отці порівняно з ними лише вчора вилупились зі своїх яєць. Але безсмертя обіцяли не за так.