— Але ж ви володієте телепатією активного типу і можете, якщо забажаєте, змусити мене…
— Я застосую щодо тебе свою ментальну силу лише у випадку, якщо ти станеш небезпечним.
— Тобто?
— Якщо у тебе розладнається психіка або ти підпадеш під ментальний вплив ворожої раси чи групи терористів.
— Але вирішувати, чи я з’їхав з глузду, чи став зомбі, ви будете суто на підставі ваших особистих уявлень щодо мого психічного стану?
— Ні, спочатку я маю отримати фіксовані корабельним супремусом підтвердження моїх висновків від першого пілота, командира бойової частини лінкора і від баронеси Вей як керівника дослідницької частини. А потім уже діяти. Я не маю повноважень на одноосібні рішення. Це ж не піфійська експедиція і не піфійський корабель. А я не адмірал й, тим паче, не мудрагелик з Адміралтейського штабу. Й це все, про що ти хотів мене запитати?
— Ще одне питання.
— Прошу.
— Кажуть, що ви не завжди були жінкою.
— Навіть так?
— Подейкують.
— Я мала народитися чоловіком, — сказала Тарасваті. — Але на Піфії, як тобі напевне відомо, вже кілька століть заборонено народжувати осіб чоловічої статі. Тому ще на ембріональній стадії була проведена відповідна корекція, і я народилася жінкою, — Преподобна знизала плечима. — Дивно, що інтимні подробиці моєї біографії відомі за межами Планети Жінок.
— Не лише піфійки і Служба володіють інформацією. Зоряний флот, до вашого відома, Преподобна, теж має очі й вуха.
— Матиму на увазі, командоре.
На цьому розмова припинилася, тому що до медитаційної зали зайшла Ґвен Вей. Вона на мить зупинилася на порозі, побачивши Зорана і Тарасваті, кинула швидкий погляд на карти Таро і спитала:
— Не проти, якщо я до вас приєднаюсь?
— Зробіть нам таку приємність, леді Ґвен, — командор підвівся з підлоги назустріч баронесі Великосіртській. — Ми тут із Преподобною займаємося ворожінням.
— Я здивована, — посміхнулася Вей. — Менш за все очікувала побачити у цій кімнаті першого офіцера борту з картами Таро.
— Флотський статут не забороняє.
— Авжеж.
— А вам, баронесо, коли-небудь ворожили на Таро? — запитала піфійка.
— Багато років тому, коли я ще вчилася в університеті. В родині Веїв жінки зберігали старі традиції марсіанських кланів. До речі, якщо я не помиляюся, ці карти з колоди Марсіанського таро.
— Помиляєтесь, баронесо, — похитала головою Тарасваті. — Це класична земна колода Райдера-Вайта. Її намалювали за півтора століття до того, як людина вперше ступила на поверхню Марса. Ще до початку космічної ери.
— Справжній антикваріат?
— Сучасна пластикова копія древньої паперової колоди, яку зберігають на Піфії. Я тримала її в руках.
— І як відчуття?
— Вона випромінює Силу.
— Важко уявити… А які результати ворожіння?
— Невизначені, — випередив відповідь піфійки Зоран. — Нас очікує протистояння пса і вовка.
— Протистояння… — посміхнулась Вей. — Для такого прогнозу не треба карт Таро. Ми ж у тижні ходу від Мелані й зараженої спорами ґиргів «дев’ятої-сорокової». От чого-чого, колеги, а протистояння нам не уникнути.
7
Стара кальдера вулкана Ронго,
гірська система Аль-Кранц,
планета Сельва (ЗКВ106:2),
в системі зірки Ахернар (Альфа Ерідана).
28 квадрарія 417 року Ери Відновлення.
Перших втрат загін Со Лая зазнав на середині ущелини, яка вела до внутрішнього краю кальдери Ронго. Раніше кіборги успішно відбивали напади лачарів і дрібніших хижих ксеноморфів. Густий туман, як і пророкував Протон, не розвіювався. В оптичному діапазоні на відстані чотирьох метрів «ті-ді» не бачили один одного і лише мультиспектральні окуляри та всевидячі прилади кіборгів дозволяли експедиції впевнено просуватись серед нагромаджень гострокутного каміння і лютих породжень сельвійської біосфери.
Появу невідомої науці істоти біологи та охоронці спочатку відчули, як хвилю безпричинної паніки. Со Лай, який уже зустрічався з хижаками-менталіками, наказав кіборгам діяти за планом «подвійний периметр», коли одні роботи не давали людям розбігатись і дбали про їхню безпеку, а інші активно шукали джерело ментальної атаки.
На підшоломному моніторі прем’єр-лейтенанта виникла рухлива тактична схема, на якій науковці позначались червоними крапками, бійці його загону жовтими, а кіборги синіми. Рельєф навколишніх гір виглядав, як скупчення темно-сірих плям та ліній. Всі червоні крапки, окрім однієї, були сконцентровані у зручній западині між гранітними «клішнями» гірського відрогу. Їх оточував ланцюжок синіх і жовтих крапок. Одна червона крапка опинилась за межами «периметру» і рухалась у напрямку до стрімкої скельної стіни, яка з півночі замикала ущелину. «Ксенобіолог Міра Нельсон за межами безпечної зони», — підказав офіцерові комп’ютер. «І наближається до печер», — подумки додав Со Лай. Він наказав сержантові Жерому й одному з кіборгів перехопити Міру, поки вона не потрапила до жувал місцевої тварюки. На панель монітора він вивів зображення, яке транслювали інфрачервоні панорамні сканери сержанта і робота.