Коли шеренги школярів завмерли у доречній напрузі, ректор зробив півкроку до краю платформи, енергійно розправив плечі, прикрашені професорською мантією, і звернувся до вихованців:
— Молоді громадяни вільної Аврелії, — прогундосив він крізь дихальний противірусний фільтр. — Настав час великих випробувань як для нашого світу, так і для всього людства. Ворожі нашій великій расі сили знову загрожують населеним світам. Але нащадки героїчних першопрохідців доби Явіса і Сіорана ніколи не стануть на коліна перед чужинцями! Ми сповнені рішучості дати відсіч. Охоронець прав і свобод світів імператор Еарлан Третій наказав нам мобілізувати всі сили для захисту людства й тих немеркнучих цінностей, які заповіли нам Отці-відновлювачі. Виконуючи наказ нашого монарха, Особлива самоврядна імперська колонія Аврелія також заступає на бойову варту. Громадянам нашої колонії, серед іншого, доручено в найкоротший строк розконсервувати імперський військовий космодром Телон, поряд із яким, як ви знаєте, розташовано наш навчальний заклад. І ми, свідомі важливості цієї місії, з належною відповідальністю виконаємо наш патріотичний обов’язок. Для оголошення мобілізаційного плану розконсервації я надаю слово заступникові коменданта космодрому, капітану другого рангу Ксан Гаотан.
— Яка симпатична тітка… — млосно прошепотіла Оса, яка стояла за спиною Пели.
— Уб’ю, — попередила та подругу.
Заступник коменданта тим часом стисло окреслила завдання для вихованців школи. Космодромні служби мали вже за шість тижнів прийняти, завантажити та відправити на орбіту перший «човник». Строк був надзвичайно стислим, тому цілу адміністративну область перевели на режим військового стану. Серед іншого на розконсерваційні роботи у Телоні вирішили мобілізовувати вихованців трьох старших рівнів — від п’ятого до сьомого. Всього сто чотирнадцять майбутніх техніків, яким тимчасово, до закінчення розконсервації, надавався статус інженер-курсантів Зоряного Флоту.
— Круто! — прокоментувала повідомлення про зміну статусу Оса. Вона вже подумки рахувала перші в своєму житті кишенькові гроші. Курсантам Зоряного Флоту надавалось не лише державне утримання, але й певні суми на власні потреби.
«Цікаво, чи імплантують нам тепер персональні комунікатори?» — подумала Пела. Дівчину раптом охопило відчуття, що ріка її життя змінила свою течію з повільної на швидку, що швидкість течії щогодини зростає й що до справжнього водоспаду вже недалеко.
Наступного ранку вихованців розбудили за годину до сходу Мійтри. Сніданок подали незвично калорійний, а замість остогидлої мішкуватої форми вихованки жіночого сектору знайшли у своїх шафках комбінезони з цупкого темно-сірого матеріалу, що милував око тьмяним металевим відблиском.
— Це ж справжній офіцерський прикид! — закотила очі напівкровка Еліс, обмацуючи численні кишеньки, муфти і терморегулюючі клапани комбінезону.
— Модна штука, — погодилась Оса, встромляючи свої тонкі альфійські ноги в обтягуючі анізоборні штани. — Я такий комбік бачила, коли ми сюди летіли. Оп-ля!
— Що ти там бачила, личинка! — пирхнула корінна авреліанка Лерон. — Тебе ж везли шестирічною, як біологічний вантаж…
— Затули пащу, товстолапа! — обірвала її Пела. — Ще раз нявкнеш на Осу, я з тебе самої біологічний вантаж зроблю.
— Припиніть розмови! — гримнула на дівчат кураторка. — Одягайтесь швидше, автобуси вже чекають.
За лічені хвилини вихованки жіночого сектору вишикувались біля шлюзу, на ходу встромляючи у ніздрі противірусні фільтри. Кураторка ретельно перевірила зовнішній вигляд своїх підопічних і поклала долоню на червону панель шлюзового сканера. Мембрана тріснула — і вихованки вийшли на поверхню Аврелії.