— Або просто кінцем, — додав космоаналітик Мо Кирик, зустрівши погляд Тарасваті, відвів очі й поспішив додати: — Невдалий жарт, колеги, вибачте.
Жарт Мо Кирика згадався Вольску, коли екіпаж скеґера отримав перші дані, зібрані зондом з планетарної орбіти.
«Дійсно, не планета, а „просто кінець“», — оцінив він відеокадри, на яких розгортались вкриті щебенем і пилюкою рівнини та попелясті пасма гір, сточені вітрами за ті десять мільярдів стандартних років, що Тифон обертався навколо Мелані.
Планета була старшою за Фаренго. Найстарішим з усіх тих світів, що зустрілись людству за століття космічної експансії. Вона втратила океани, її гірські хребти перетворились на розсипи каміння, мантія охолола, і геологічна динаміка зійшла на нуль. Мертвотну прозорість сухої аргоново-вуглекислої атмосфери не порушувала жодна хмаринка. Лише грандіозні пилові вихори танцювали над пустелями «дев’ятої-сорокової» свої одноманітні цвинтарні танці.
— Вся вода замерзла у кригу і перебуває під кілометровим шаром осадових порід, — повідомила Мулан, яка зчитувала з моніторів блок геофізичних даних. — Дуже мало металів, напевно, всі видобули за технічної доби.
— Не бачу руїн, — промурмотіла Церм. — Вольск, ви бачите руїни?
— Поки що ні, капітане, — відізвався техноархеолог. — Але на такій мегадревній планеті руїни мають бути на великій глибині. Їх непросто буде знайти.
— Якщо вони глибоко, то ми до них не доберемось, — промурмотіла Мулан, перемикаючи монітор на інфрачервоний діапазон. — На скеґері немає важкого геологічного обладнання.
— На «Айн-Софі» є тераджоулевий лазер, — нагадала Ґвен Вей. — Теоретично, ним можна проплавити кілометровий тунель.
— Силікати він, може, й проплавить, а от щодо базальтів — сумнівно, — зауважила Мулан. — А якщо там буде підземна крига, тунель заллє вода.
— Алексе, ти свого часу досліджував артефакти, привезені звідси, — звернулась до Вольска баронеса. — Ті кіборги, які їх знайшли, мали скласти карту підповерхневих аномалій Тифону.
— Карту вони склали, Ґвен, проте ті уламки, які я вивчав, були знайдені на поверхні. У районі під сімнадцятим градусом північної широти і вісімдесят шостим довготи.
— Мулан, нехай зонд покаже нам цей район, — розпорядилася Вей.
— Хвилинку, мем! — відізвалась піфійка, якій, судячи з усього, чим далі тим більше подобалась роль оператора розвідувального зонда. — Виводжу на монітори… Дивіться!
Фрагмент сірої пустелі, помережаної серпиками пилових дюн, що виник на моніторах, не містив нічого цікавого. При збільшеному зображенні дослідники побачили присипані пилом антени і силові ребра посадочного агрегату.
— Алексе, можеш визначити його тип? — запитала у техноархеолога баронеса.
— Без проблем. Це тактична платформа-база універсального безпілотного дослідницького модуля серії «ен-ер триста». Модулі цієї комплектації спеціально призначені для дослідження планет зі щільною атмосферою. Їх на земних заводах виготовляє корпорація «Тала-Тейон». Ними обладнані практично всі розвідувальні рейдери, побудовані після чотириста шостого року. До комплекту входять п’ятитонний гвинтокрилий планетоліт з інфраквантовим комп’ютером, три простіші планетольоти, буровий пристрій та ракетна капсула, яку повертають на рейдер разом із зібраними зразками.
— Щось я не бачу планетольотів, — зауважила Церм.
— Десь мають бути. Напевне, після відвантаження зібраних матеріалів їх знову кудись відправили. Зараз пошукаємо… — Вольск на бічному екрані увімкнув опцію розширеного пошуку об’єктів із вмістом металів. — О! Південно-західніше фіксую якесь залізяччя. Відстань від платформи приблизно три кілометри. Судячи з розмірів, це один із малих гвинтокрилів.
Зонд тим часом зайшов за горизонт, і район дислокації дослідницького модуля опинився за межами його бачення. На центральній панелі розгорнулась панорама, яку транслювали оглядові камери скеґера. Темно-малиновий диск Мелані помітно збільшився за останню годину. В лівій частині панорами з’явився жовтий півмісяць — Тифон.
— До виходу на первинну орбіту ще двісті шістнадцять стандартних хвилин, — повідомила Церм. — Потім ще години чотири переходитимемо на робочу орбіту. Супремус заклав до рейсової циклограми вісім ввімкнень маршового двигуна. Отже, маємо час на відпочинок. Пропоную екіпажу поспати. Після виходу на робочу орбіту в нас буде годин зо двадцять серйозної роботи. Зонд тоді щопівгодини пролітатиме над тією підповерхневою аномалією, яку супремус визнає пріоритетною для дослідження.