— І що далі?
— Коли вона перебувала на Землі, її також вразила кульова блискавка.
— …?
— Так, це зазначено в її досьє. Я знайшов медичний звіт, доволі детальний. Вона тоді була на третьому місяці вагітності, і військові медики з допоміжної бригади Першого флоту ретельно її обстежили.
— Але ж на Землі немає адельм.
— Ви маєте рацію, сір. Тому поява тої земної кульової блискавки була замаскована грозою. Звичайним як для Землі явищем.
— Я вже знаю, Модо, яким буде продовження вашої історії: у Шерми були ті самі симптоми ураження, що й у брата із сестричкою та у курсантки Анс? Я вгадав?
— Абсолютно точно, сір. Ті самі симптоми. Один в один. Це не може бути простою випадковістю. Всі згадані особи зазнали, як я думаю…
— Своєрідного посвячення від чужих?
— Саме так, сір! Ви мене зрозуміли. Їхні організми могли отримати не лише ураження, але й зазнати непомітних трансформацій, стати носіями «підсаджених» енергетичних структур або ж чогось подібного. Це явне проникнення.
— Ви заслуговуєте на підвищення, — підсумував Блісс після кількох хвилин мовчання. — Хоча ви й діяли всупереч нашим статутам і… традиціям. Вважайте, що вам пощастило з начальником.
— Служу Імперії! — технік-дигендер виструнчився перед координатором.
— Тобі сподобалось? — Пела дивилась на дзеркальну стелю, де пульсувало у спільному ритмі дихання переплетене відображення двох тіл — світлошкірого і кольору байхового чаю.
— Ти ще питаєш? — Ясмін занурила свій точений носик у волосся подруги. — На цій застебнутій планеті знайти таке руде щастя… Я в шоці.
— Планетка ще та, — погодилась Пела. — Мене тутешні товстолапі задроти вже задовбали. Ти зовсім інша. Зовсім. Дівчата кажуть, що ти з Тіронії. Там краще?
— Мої батьки працювали на Тіронії, я там народилась. Але вся наша родина — із Землі. Я вважаю себе землянкою, а не тіронійкою.
— У нас в школі вчаться дві землянки. Обидві бридкі. Одна — альбінос із червоними очима, а в другої таке жирне волосся, що вже за годину після душу злипається у пасма гівнячкового кольору. Фе!
— Землянки різні бувають, — Ясмін лизнула вушко дівчини. — А тобі подобаються лише дівчата?
— Я хотіла б мати хлопця, — визнала Пела. — Але ж ти сама бачиш, які тут хлопці. Миршаві провінціали, нема на що й дивитись. У них найкрутішим щастям вважається узяти офіційний шлюб із донькою начальника. Усі товстолапі повернуті на кар’єрі, особливо на військовій. Якщо в когось із них родич служить в імперському Флоті, то це просто щось. Й не підходь, не гляне. Вища раса! Вони тут так гнуться перед усяким дрібним начальством, що мене аж нудить. А бізнесмени з них ніякі. Тут усім бізнесом керують альфійці. От вони класні пацани, ділові. Й гроші в них водяться. Я хотіла б мати хлопця з Альфи.
— Альфійці занудні.
— Й зовсім не занудні.
— Я чула, що авреліанці спеціально заохочують переселенок до лесбійського кохання. Що це така політика тутешнього уряду. Обмежують народжуваність.
— Політика? — Пела скривилась, наче від кислого. — То мене навмисно «заохотили» до Оси?.. О! — згадала вона. — Ти ж казала, що всім відомо, що Оса моя дівчина… Була моєю дівчиною, — виправилась вона і винувато притиснула свої губи до щоки Ясмін.
— Я не ревнива, руденька, не мкнися, — Ясмін підвелась із ліжка. — А ваші з Осою ігри хтось записує і продає. Можна придбати у вільному доступі і в різних форматах. Ви з Осою справжні зірки місцевого порно. Скоро із тих записів симуляшку зроблять. Якщо вже не зробили.
— Сволота! Падли! — Пела щиро вгризлась у подушку. Вона відчула, як горить її обличчя. Якби вона вміла плакати, то почала б ревіти, як шмарката малолітка.
— Та не переживай ти так. Знаєш, скільки дівчат на Аврелії заздрять тобі смертельною заздрістю? — Ясмін щиро милувалась видовищем розлюченої красуні, її рухливою рудою гривою, що відливала міддю у матовому сяйві поляризованих світильників.
— Мені та їхня заздрість до одного місця. От до цього, — Пела поплескала себе нижче спини. — Падли! — дівчина запустила подушку у дзеркальну стіну — Мене, як останню дурепу, підставили… Якби я знала, хто це знімає…
— Може, Оса в курсі.
— Ти так думаєш? Ні, я не вірю… — Пела аж зблідла від такого припущення.
— А хто із вас двох обирає душову кабінку? — Ясмін потягнулась усім своїм розкішним тілом, схилила голову набік і змовницьки підморгнула подрузі.
Пела згадала, що кабінку для їхніх таємних зустрічей завжди обирала Оса. «Вб’ю суку!» — вирішила вона. А потім ще один здогад виплив з її пам’яті: хитра посмішка Ясмін в автобусі, коли вони уперше побачили одна одну.