— Пройшло майже вісім років, сір. Він не проявив себе у жодному з епізодів терористичної епопеї Шерми. Завжди залишався в тіні, хоча й цілком міг бути десь поруч. Висновок: ворог дав йому більш важливе, більш масштабне завдання. Можливо, уся діяльність Шерми та її групи була лише відволікаючим маневром. Ворог заздалегідь міг знати, що їй не пройти через охоронні системи Лабіринту на Фаренго. Натомість Шерма «засвітила» ворогові усю мережу агентів «управління А», наші технології, засоби та прийоми оперативної роботи. Й тим суттєво скоротила Ленго шлях до мети. Я думаю, що він є одним із тих генеруючих події «вузлів», які ви намагаєтесь «намацати»…
— Де нам його шукати, Марков, де?
— На Піфії.
— Але ж…
— Він змінив стать. Шукайте жінку-телепатку біологічного віку між двадцятьма і двадцятьма п’ятьма роками. З генетичним підписом, близьким до Шерми та Овіти.
— Чому на Піфії?
— Піфійські жриці — єдина на сьогодні сила в Імперії, яка може більш-менш ефективно протистояти ворогові. Я не здивуюсь, сір, якщо виявиться, що це агенти Зовнішніх провокували Ойзеле знищити Планету Жінок.
— Ми прийшли до такої самої думки, — кивнув Еарлан Третій. — Я розгляну твою пропозицію щодо розслідування… Вправних адміністраторів не так уже й багато, проте знайти можна. А от такого детектива, як ти…
— Служу Імперії!
— Готуйся здати справи по Сектору адміралові Ролло. Тобі пришлють деякі матеріали із секретного архіву Сен-Алена, які знайшли на Альфі. Вони стосуються Шерми і Ленго. В першу чергу Ленго. Там є над чим поміркувати. Й іще: подумай, кого б ти хотів бачити у своїй команді. Потрібні допуски і ресурси ми забезпечимо.
— Буде виконано, сір!.. Дозвольте одне запитання.
— Дозволяю.
— На «Айн-Софі» є ті, хто пройшов ворожу ініціацію?
— Жодного.
— Вже легше.
— Не треба плекати ілюзій. Легко не буде у будь-якому випадку. Ми всі опинились глибоко в дупі.
Документ А
Навчальний реферат з філософії, написаний Ленго на тему «Що таке влада?» 6 пентарія 409 року
Питання «Що таке влада?» вимагає попередньої відповіді на питання «Звідки взялась влада?». Влада виникла за межами людського суспільства. Вже в середовищі стадних тварин існує поділ на домінуючого самця та підлеглих йому членів стада. Тому, напевне, людина й відчуває владу не як щось «органічно людське», а як привнесену в суспільство «необхідність». Адже влада постійно й наполегливо вимагає від людини межової, максимальної визначеності, а людина визначається лише тим, що не може бути визначеною до кінця. Будь-які етичні, наукові, релігійні рамки такого можливого визначення самі є лише продуктом діяльності людини.
Конкретна людина завжди залишається залежним творінням і винаходом створеної нею ж культури. «Людина», як ми її розуміємо, є не природною даністю, а міфологічним продуктом зацікавлених пройдисвітів, які тисячоліттями доводили, що «людина — це звучить гордо», «людина є вершиною еволюції». Але всі висловлювання про людину нездатні охопити поняття «людина» як щось завершене, відбуте і приведене у відповідність з власне «людськими» поняттями. Людина постійно вислизає за межі всієї сукупності визначень і понять. У цьому «вислизуванні» — найбільша надія людини у вічному протистоянні владі. Й найбільша пастка, розставлена Хаосом.
Будь-яка можлива позиція огляду «людського» перебуває у сфері творчої невизначеності. Відповідно, влада з будь-якої позиції не може бачити і контролювати людину у всіх її проявах. Людина завжди частиною свого буття буде за межами владного контролю. Навіть якщо влада озброїть себе фантастично довершеною технікою, здатною контролювати всі зовнішні прояви людської поведінки, цей контроль ніколи не буде абсолютним. Техніка також є продуктом людської діяльності і на довершеного кіборга завжди знайдеться ще довершеніший кіборг.
Відповідно, історія людей є не місцем творення вічних «монументів необхідності». Історія є, швидше, сценою, місцем створення і знищення, нового створення і нового знищення суспільних цінностей. Владне зло, яке панує сьогодні, завтра не буде задовольняти репресивних та організаційних вимог нових поколінь. Воно «через втому» зійде зі сцени, поступившись місцем новим — вдосконаленим, але все ж таки недосконалим — формам владного зла. Вичерпність влади є завжди меншою за вичерпність людини. Боротьба з владою є безглуздою, тому що вона є боротьбою людини зі своєю невід’ємною сутністю.