Владі протистоїть непредметна умовність, якій люди давніх часів дали назву «вічності». Вічність протистояла владному злу в усі епохи існування людства. Відповідно, влада завжди піддавала репресіям тих, хто мав «відчуття вічності». Адже той, хто проектує себе на вічні цінності, ніколи не стане хорошим підданцем, рабом або солдатом. Найжорстокіші диктатури намагалися кардинально розв’язати цю проблему — «відмінити» вічність. Першою спробою такої «відміни вічності» стали реформи древнього китайського імператора Цінь Шихуанді, який проголосив себе більшим за вічність і ліквідував філософію. Після нього історики нарахували десятки подібних спроб.
Починаючи від XX століття ЕП, владні системи борються з вічністю не фронтально, а, так би мовити, конспіративно. На ціннісне місце вічності вони намагаються поставити таке сумнівне поняття, як «якість життя», та ще й, переважно, у її найпростішому матеріальному вимірі. Така підміна смислів передбачає не пряму «відміну вічності», а специфічне її опошлення, профанацію, осміяння. Перша модифікація профанації вічності пропонує її опошлення через відчуття відбутості та завершеності, друга — опошлення вічності через загострення уваги на переживання поточного моменту (через розваги, задоволення, цікавість). Між тим, як я вважаю, відчуття вічності завжди відбувається через відкритість подієвим потокам, через свободу та через відстороненість від безпосереднього та предметного переживання.
Влада постійно програє війну з вічністю, але тут ми знаходимо цікавий і тривожний парадокс: влада є умовно вічною. Її можна відмінити, лише вийшовши за межі поняття «людського». Зустрічі з чужим інтелектом у Великому Космосі дали безпрецедентну можливість Людству вийти за ці межі й назавжди відмовитись від підлеглості практикам влади заради органічного освоєння вічності. Проте Людство поставилось до чужого розуму не лише з прагматичною настороженістю, але й з тотальною відмовою від переробки себе за допомогою зовнішнього погляду на власні історичні глухі кути та апорії. Стосовно інших цивілізацій найбільш гостро проявилась поразка вічності у боротьбі з владою. Вічність вимагала від нас прийти до чужих істот по допомогу, а влада вимагала їх боятись. Влада перемогла. Людство, замість відкритись новим горизонтам, вибрало глухий кут безглуздої боротьби за безвладдя.
Документ В
Бесіда начальника служби безпеки військово-промислової корпорації «Еттлі-Касмік» з позасерійним клоном НО97 «Шерма» 17 семпрарія 409 року ЕВ. Бесіда відбулась в особистому кабінеті Сен-Алена, в «червоній зоні» випробувального полігону корпорації (пустеля Фальгірона, Приполярний адміністративний сектор Альфи Альфи).
Запис увімкнуто
— Шермо, ти знову порушуєш правила, — Сен-Ален дивиться на клонку, яка стоїть перед його кріслом. На ній вузьке тренувальне трико з перехрещеними стрічками протиперевантажних ременів. Коротка зачіска. На шиї — лікувальний пластир.
— Можливо, сір.
— Можливо? Отже, ти не вважаєш порушенням режиму свої безладні сексуальні контакти з охоронцями та обслугою полігону?
— Ви ж знаєте, сір, що мої ментальні здібності пов’язані з фізичним боком кохання. Я не можу виконувати ваші завдання щодо сканування ментального поля, якщо я нерегулярно вивільняю енергію нижньої чакри.
— Як-як? «Нижня чакра»? Це щось нове… Звідки така екзотична термінологія?
— З «Ялівцевої Камасутри», сір.
— Звідки? — брови Сен-Алена підстрибують ледь не до середини лоба.
— Це така книга древніх мудреців, де описується мистецтво кохання.
— Хто тобі її дав?
— Вуді… Сір Вудро Дасалман.
— Навіщо?
— Він сказав, сір, що я нездатна ефективно контролювати свої здібності. Що я «занадто стихійна» у мистецтві кохання. Що я звикла займатись коханням лише тоді, коли спонукана тваринними бажаннями. Тобто з молодими красивими хлопцями, вигляд яких мене збуджує. Сір Вудро сказав, що це хибний шлях, фатальний відступ від мети мого професійного зростання. Він порадив мені прочитати цю книгу. «Ялівцева Камасутра» вчить молодих дівчат розгортати Змію Кундаліні у стосунках зі старими і негарними чоловіками, перемагати огиду і перетворювати еротику з простого тваринного потягу на високу естетику.