Фаренго. Ч. 2. Гніздо

— Тобі вдається бути привабливою навіть у такому стані.

— Тоді чому ж ви кажете мені йти геть… сір? — з обличчя Шерми зникає кам’яна маска, воно теплішає, повні чуттєві губи складаються в обіцяючу посмішку. НО97 наближається до Сен-Алена, присідає, кладе голову йому на коліна. — У «Ялівцевій Камасутрі» сказано: «Подивившись на чоловіка і зрозумівши, чого він прагне, вона наближає обличчя своє до лінґаму, готова до всіх бажань чоловіка, як до можливих, так і до тих, що належать до неможливих…» Якщо я, сір, не вмію розповісти словами про найвищу спеку абсолютної покірності, то це ще не значить, що…

Запис вимкнуто

Документ С

Вірші, власноруч написані клоном НО97 «Шермою» на листках гербового паперу з водяними знаками корпорації «Еттлі Касмік» та сигнатурою Вудро Дасалмана. Датування немає. Аналітики вважають, що тексти були написані клоном влітку 409 року, не пізніше 25 юла. Віршам передує присвята: «Ленго, коханому». Вірші були знайдені у таємній схованці в приватному помісті, що належало покійному Сен-Аленові, поблизу селища Петроліс на Альфі Альфі, разом із відеозаписом бесіди, що міститься у «Документі В», та тривимірними відеозаписами сексуальних контактів НО97 «Шерми» з працівниками та охоронцями випробувального полігону «Еттлі Касмік».

***

Ніч дивиться на мене
тридцятьма очима отруйного павука,
висмоктує, наче муху,
й віддає порожню оболонку тобі,
лише тобі, тільки тобі одному
для усіх твоїх втіх,
помилок
і проникнень

***

Кожне очікування
дорівнює здивуванню.
Кожна мить здивування є безіменною,
є першою у зубатому ланцюжку
безіменних укусів часу.
Проте я не дивуюсь.
Й не одягаюсь від тебе до тебе.
Й не тому, що між твоїми появами немає часу.
Він є, але
не потребує одягу те,
у чому Творець не передбачив
справжніх отворів,
і слово від’ємне,
у якому немає місця для голосу.

15

Точка з координатами 12*3’ широти 44*3’ довготи,

планета Тифон (9КВ40:2), система зірки Мелані

в Темному Агрегаті Оріона.

12 пентарія 417 року Ери Відновлення.

— Пейзаж, як і на Фаренго, але вдвічі похмуріший, — констатував Вольск, зійшовши на поверхню «дев’ятої-сорокової». — Таке враження, що в цій атмосфері розбовтали кілька трильйонів тонн вишневого сиропу. Мутна планетка.

— Через два мільярди років й на Фаренго таке саме буде, — відізвалась Ґвен Вей, обводячи вздовж близького обрію ручним біосканером. — Ці планети-пенсіонери дуже прогнозовані. Особливо у геологічному плані.

— Сумнівно, щоби тут збереглась біоактивність.

— На всяк випадок її рівень треба контролювати. Це ж одна із тих планет, які «лизнула темрява». Тут побували ґирги і норни. А значить, планета заражена. Ґ'орміти недарма віднесли її до категорії заборонених для відвідування. Зародки норн належать до ксеноформ, здатних здійснювати самоконсервацію. Огорнуть себе вапняковою оболонкою, впадуть в анабіоз і чекають на сприятливі обставини сотні тисяч років. А може, й мільйони.

— А потім відчують нашу присутність, надують ті свої портали й випустять на нас ґиргів?

— Саме так, — баронеса закінчила сканування. — Цу! Ти правий, Алексе, сканер нічого не фіксує. Нічогісінько…

— При анабіозі рівень метаболізму практично на нулі.

— Цей сканер відчув би й найменшу присутність біологічних структур. У нього вмонтовано щось на штиб високоспеціалізованого ГРЛ.

— Військова розробка?

— Ланс казав мені, що ці сканери розробили у Другому Арсеналі для «командос», які шукають у підземних печерах клонів-повстанців. Такий ГРЛ бачить біоніку навіть крізь граніт і базальт.

— Повстанцям не позаздриш, — підсумував Вольск і рушив у напрямку бурової установки, яка ревіла на всю пустелю. Він дістався гірки викинутого зі свердловини ґрунту і почав просіювати його, шукаючи, на всяк випадок, сліди штучного матеріалу. Бур уже пробив верхній шар із піску і дрібного каміння. Тепер на відвал сипались дрібні шматки сухої сірої глини, перемішані з білим цементоподібним лушпинням.