За півгодини до техноархеолога приєдналась Мулан. Піфійка присіла над купками вже просіяного ґрунту і, здавалось, задумалась.
«Застосовує піфійську магію», — припустив Вольск, який пам’ятав дії Овіти на Фаренго. Він підійшов до Мулан. Витримав ввічливу паузу, потім запитав:
— Щось відчуваєте?
— Ні, — лаконічно відповіла дівчина, підвелась і рушила до групи «павуків», які будували великий житловий намет для тимчасового табору.
«Пуста якась ця сестра Мулан. Тарасваті казала, що вона навіть не телепатка. Дивно, що супремус лінкора зі всіх Знаючих, які перебувають на зорельоті, рекомендував для висадки на Тифон саме її. Але, зрештою, супремусові видніше», — вирішив техноархеолог. Він повернувся до установки й відразу зрозумів, що бур досягнув якоїсь споруди. Зі свердловини тепер, серед іншого, вилітали фрагменти волокнуватої речовини.
«Щось на кшталт альфійського пластокодрону», — визначив Вольск і викликав баронесу.
— Що сталось? — негайно відізвалась Вей.
— Ґвен, бур дістався штучного об’єкта.
— Вже йду до тебе. Щось незвичне?
— Незвичним я би це не назвав. Будівельний матеріал. Радше за все, не матеріал силової конструкції, а ізолят. Ймовірно, створений на базі пластифікованої органіки.
— Вимкни бур.
— Зрозумів, — Вольск через комунікатор зупинив установку.
Вже за годину кіборги просканували знайдений об’єкт. Він нагадував гігантську багатокутну піраміду зі зрізаною вершиною. Саме на цю вершину й натрапив бур. Кіборг, обладнаний тартановим ротором, розширив свердловину, до якої проліз «павук»-розвідник. Його камера показала поверхню споруди, вкриту товстим шаром розтрісканого від часу губчатого ізолята.
— Там порожнини. Коридори, зали, — Мулан показала Вей тривимірну схему піраміди. — Спустимося туди, мем?
— Відправимо «павуків», — вирішила баронеса. — Якщо там буде щось дуже-дуже цікаве, тоді спробуємо переконати командора, що без нас там не обійтись. Я обіцяла Зоранові, що буду з ним узгоджувати всі рішення, пов’язані з ризиком для учасників експедиції. Доручаю Вольску визначати ступінь цінності всього, що потрапить до лап кіборгів, і того, що вони там побачать.
— Ґвен, є одна дивна річ, — Вольск показав Вей шматок ізоляту. — Я тут поміркував дещо… Такий матеріал навряд чи зміг би пережити мільйонолітню епоху запустіння. Цій споруді від сили тисяча стандартних років.
— Для такої планети це як учора… Дійсно, дивина, — погодилась із техноархеологом баронеса. — А товщина шару ґрунту над пірамідою відповідає такому її віку?
— Важко визначити. На кожній планеті свої темпи утворення осадкових шарів. У принципі, якщо врахувати тутешні гігантські торнадо, то, може, й відповідає. Але лише у тому випадку, якщо піраміду частково збудували під поверхнею. Її висота більша за триста метрів. Я от про що міркую: за тисячу років інформаційні прилади того типу, що я вивчав на Арпікрані, зруйнуватись не могли. Вони збудовані зі значним ресурсом міцності. Я ще тоді припустив, що, можливо, їх навмисно розрахували на опір часові. Там така наворочена нановолоконна кераміка, що й сто тисяч років витримає. Сингулетропне плетення волокон, кристалічне покриття і таке всяке… Так-от, якщо у піраміді ми знайдемо такі штуки, я спробую витягнути з них інфу. Тим більше, що в піраміді можуть бути агрегати для їхнього живлення та термінали для зчитування інфи.
— Тоді призначай пріоритетною ціллю саме такі інформаційні прилади. Нехай «павуки» шукають.
Вже за годину перший кіборг проник до внутрішніх приміщень піраміди. Його сканери відразу розпочали вибудову її детальної тривимірної моделі. Споруда явно не призначалась для життєдіяльності гуманоїдів. Трикутні у перетині коридори, ромбовидні вхідні отвори і пірамідальні зали нагадали Вольску Лабіринт Анволі.
— Архітектура, як у Розпліднику Богів, — ніби прочитала його думки Ґвен Вей.
— Подібна, але не дуже… Це радше карикатура на Розплідник, — не погодився з баронесою техноархеолог. — Пам’ятаєш, там усе було вивірено до останнього міліметра, все перебувало в ідеальній гармонії. Чуже, зовсім-зовсім чуже, проте збудоване за певними універсальними принципами краси та міри. А тут усе зроблено під минущі потреби. Навіть не те. Не під потреби, а з якогось дурного розуму. Бо якщо воно функціональне, то ці функції якісь зовсім ліві… Чи все це комахи довбані будували? Сколопендри? Он, дивись, які безглузді перелази поміж залами, якраз для здоровенних таких сколопендр… А ці колони! Це ж смішні патики… О! А це вже щось знайоме! Ґвен, дивись! — Вольск збільшив зображення на моніторі.