Камера «павука» вихопила із підземного мороку високу ребрату колону. З неї, немов лопаті вентилятора або турбіни, вусібіч стирчали багатокутні пластини. Під шаром пилу на їхній поверхні вгадувалась структура з наскрізними отворами, шерехатими смугами та призматичними потовщеннями.
— Це воно! — Вольск переможно хлопнув долонею по колінному суглобу свого екзоскелета. — Це із цими грьобаними флешками я процукався півроку.
— Блоки пам’яті?
— Думаю, що так.
— Спробуємо витягти кілька пластин із колони, — вирішила баронеса і віддала наказ «павукові».
Дослідники побачили, як гнучкий маніпулятор затиснув одну із пластин своїм хапальним пристроєм і силкувався витягнути її з гнізда. Ці спроби спричинились до цілої хмари куряви, але субтильна на вигляд конструкція не зрушилась ані на міліметр. Це дивувало, враховуючи силові спроможності «павука».
Кіборг уже сильніше смикнув пластину, але добився лише того, що відірвав від неї шматок. Дослідники почули різкий, наче постріл із вогнепальної зброї, хрускіт кераміки.
— У нас, колего, істинно варварський підхід до справи, — прокоментував дії «павука» Вольск.
— Спочатку нехай натисне, ніби вставляє, а потім уже виймає, — почувся голос Мулан. Виявилось, що Знаюча спостерігає за марними силкуваннями кіборга, стоячи за плечем техноархеолога.
Ґвен Вей негайно скористалась порадою піфійки. Пластина легко відокремилась від колони. Під прожектором «павука» дзеркально блиснуло щось подібне на з’єднувальні контакти.
— Мулан, ви вже бачили таку техніку? — якнайввічливіше запитав Знаючу Вольск.
— Таку — ні, — відповіла та. — Але на Піфії зберігаються взірці магонійської техніки. Велика колекція, десятки тисяч одиниць зберігання. Сестри їх досліджують. Там є щось подібне. Майже таке саме… Але ні, трохи інше. Я не дуже розбираюсь у магонійській техніці. Преподобна сестра Тарасваті знає краще за мене.
— Здається, Алексе, тобі треба терміново пройти курси підвищення кваліфікації, — забороло шолому не давало визначити, сміється Вей чи радить із серйозним обличчям. — На Піфії.
— Не відмовлюсь. Але ж мене не пустять на Піфію, Ґвен. Я ж не жінка.
— Ну, заради фахового вдосконалення можна було б і стать змінити. Хоча б тимчасово, на кілька стандартних років. Бо ж ризикуєш репутацією. Наскільки я розумію, магонійська техніка для тебе — tabula rasa.
У комунікаторі почулось дивне пирхання. Ніби пчихала кітка. Вольск не відразу второпав, що це сміється Преподобна Мулан.
16
Стара кальдера вулкана Ронго,
гірська система Аль-Кранц,
планета Сельва (ЗКВ106:2),
в системі зірки Ахернар (Альфа Ерідана).
30 квадрарія 417 року Ери Відновлення.
— Я ж казав, що треба шукати чулімбу, — Зак-Зак не без задоволення дивився, як Licosa selvix вгризається у драглисті нутрощі вбитої нею скутулії. Складена з двох організмів лікоза виглядала химернішою за мертвого монстра-телепата. Змієподібний, споряджений пащею «організм А» лікози вистромлювався з панцирного гнізда «організму Б», що нагадував збільшеного удесятеро земного краба. Предки двох частин симбіонта у давнину жили в різних кліматичних зонах планети, і вчені-морфологи досі не могли пояснити, яким чином еволюція сельвійської фауни з’єднала їх у двоєдиного хижака.
— Чулімба сильніша за лікозу? — поцікавився Со Лай.
— Чулімба сильніша за каменеломного василіска Basiliscus saxifragus. А лікозу навіть смішно порівнювати з василіском. Той утричі масивніший за цього краба, має могутні кінцівки і сильну отруту… — Зак-Зак ще довго розповідав би про сельвійських ксеноморфів, але біля клітки з’явилась Сайкс. Преподобна повернулась від дискоїда, куди — як припустив Со Лай — її викликали для сеансу зв’язку через флотський спецтермінал.
— Усім чотири години на відпочинок, — розпорядилась Знаюча. — А потім ідемо туди, куди скаже ксенобіолог Зак-Зак… Протоне!
— Я тут, мем, — клон визирнув з-за біологічного контейнера.
— Спелеологічне обладнання готове?
— Все готове, мем. Я розрахував на дванадцять осіб.
— Достатньо. Всім відпочивати. Лейтенанте, йдіть за мною.
— Слухаюсь, мем! — Со Лай рушив за Преподобною.