Пела провела Ясмін аж до брами карантинного сектору, де військові медики здійснювали останні перевірки особового складу перед завантаженням бійців у гелеві надра коконів. Дівчата встигли нашепотіти одна одній сотні обіцянок та настанов, перш аніж на комунікатор Ясмін прийшов наказ рушати до карантину. Вона востаннє поцілувала Пелу, змахнула з обличчя сльози і пробігла крізь бактерицидну мембрану.
За три години заплакана Пела побачила, як з довжелезної стартової естакади до захмареного неба злітає швидка чорна крапля з транспортного «човника», на борту якого розмістили біоконтейнер із коконами унтер-офіцерів четвертої бригади. Повітряний удар, що супроводжував подолання «човником» звукового бар’єра, вітровою хвилею пройшов обличчям Пели та йоршиком її матроської зачіски.
Дорогою до кампусу дівчина отримала виклик від Оси. Вона кілька секунд вагалась, але дозволила з’єднання.
— Чого тобі?
— Я знаю, що завтра тебе відправляють. Хотіла попрощатись, — у голосі Оси вже не було тої агресії, якою відзначилась їхня остання зустріч.
— Ок, попрощалась. Ще щось?
— Пем, не тримай на мене зла.
— Яке там вже зло… Ти ж мене знаменитою на всю планету зробила. Дякую тобі. Всі товстолапі тепер витріщаються на мене, як на грьобане чудо. Й усе завдяки тобі, подруго. Просто цу!
— Я розумію, вибач. Хочеш, я віддам тобі половину грошей за ті зйомки?
— Залиши собі на старість.
— Ти не вибачиш мені?
— Ні.
— Я б хотіла з тобою зустрітись.
— Для чого?
— Є розмова.
— Невже?
— Серйозна розмова.
— З питань порнобізнесу?
— Припини, Пем! Тобі треба про дещо дізнатись.
— Про що саме?
— Це при зустрічі.
— Я вже не школярка, Осо. Я тепер відповідальна і дисциплінована леді-матрос. Я не можу залишити військовий кампус без дозволу ротного командира.
— Я прийду, куди ти скажеш.
— Добре, — Пелі стало цікаво. — У кампусі є зона для відвідувачів. Я чекатиму тебе там за годину.
— За годину я не встигну.
— За півтори.
— Добре, Пем. Чекай на мене за півтори години.
«Прийду, куди скажеш. Гм! Постановочка… Яку там ще цурню придумала ця тварючка?» — міркувала Пела, поки повільно минали півтори стандартні години. Вона вже запакувала свої особисті речі до сріблясто-зеленого баула, причепила до нього обліковий талон і тепер вешталась без діла спорожнілим кампусом. Її маршеву команду відправляли на «Імператрицю Нелі» однією з останніх. Серед голих керамітових стін, коридорних протягів та зграй роботів-прибиральників Пелі стало нестерпно самотньо. Привиди шалених днів їхнього з Осою кохання повернулись до неї у кольорах втраченого щастя. Вона знову відчула запах її тіла, повільно-солодкі доторки її пальців, побачила її звужені від насолоди зіниці й розгублені мандри її рясно прикрашеного пірсингом язика. Сльози вкотре за цей день зволожили вилиці леді-матроса Махоніко. Вона вирішила помиритись з Осою, вибачити їй усі гнилі підстави і випросити у скуадрон-майстра дві години для справжнього прощання зі своєю першою у житті спробою викликати заздрість у богів.
Коли настав домовлений час, леді-матрос прийшла у зону для відвідувачів. Тут також було порожньо і гуляли холодні протяги.
Вона чекала на Осу цілу годину. Але та не прийшла.
А ще за добу військові медики Зоряного Флоту поклали Пелу в сніжно-білу капсулу, під’єднали її легеневі та судинні імпланти до апаратів живлення, застебнули мембрану протиперевантажного кокона та прослідкували, щоб охолоджений гель щільно заповнив весь його внутрішній об’єм. Коли гель почав надходити до кокону, Пела вже перебувала у глибокому компенсаційному сні.
Вона не бачила й не відчувала, як її капсулу, разом із півсотнею інших, завантажили до біологічного контейнера. Його та ще сім таких контейнерів прийняв у свій транспортний відсік безпілотний «човник». Після того величезний арковий кран поставив «човник» на естакаду електромагнітного рельсотрону. Цей розгінний пристрій надав літальному апарату початкового стартового імпульсу, потім увімкнулись двигуни самого «човника». За сім хвилин після відриву від естакади Телону він вийшов на первинну орбіту навколо Аврелії, а ще через десять годин пристикувався до одного з портів корабля-дока «Імператриця Нелі», де вже спочивало більш як дванадцять тисяч пасажирів. Ще за дві доби корабель-док залишив орбіту Аврелії, прискорився на іонній тязі й вирушив до області скупчення темної матерії ІК78556, більш відомої як Тридцять восьмий лімес. Там він подолав фізичні кордони відомої людям частини сущого та зійшов на Темні Шляхи, щоб потім знову випірнути у тривимірний Всесвіт за багато парсеків від системи Мійтри. Випірнути там, де навколо зірки Ахернар, знаної астрономами як Альфа Ерідана, оберталась захмарена негостинна планета Сельва.