Поки залита протиперевантажним гелем Пела з волі могутніх сил переміщалась до Сектору Ерідана, її колишня подруга Оса переживала значні й несподівані для неї переміни в житті. Вона не зустрілась із Пелою тому, що авреліанський координатор Джи Тау наказав не допустити цієї зустрічі. Осу терміново викликали до медблоку, де спочатку шкільні ескулапи влаштували дівчині двогодинне обстеження, а потім наказали не залишати школи до отримання остаточних результатів. Комунікатор Оси в цей час глючив і не давав їй змоги зв’язатись із марінером Махоніко.
Так було спокійніше тим, хто відповідав за контроль над ситуацією, що складалась довкола школярки шостого рівня Орбани Сотазії Анс. Тепер, коли імперську резидентуру на Золотій Планеті звільнили від завдання слідкувати за Пелою, авреліанські агенти і техніки Джи Тау всю свою увагу сконцентрували на Осі. Вони були впевнені, що рано чи пізно той таємничий і могутній зовнішній ворог, який провів переселенку з Альфи через вогняне посвячення, проявить себе. Для того, щоб ефективніше слідкувати за дівчиною, координатори Джи Тау вирішили перемістити Осу з провінційної школи до столичного навчального закладу, де присутність спеціалістів Служби та їхнього специфічного обладнання не так кидалися в очі.
Одного чудового дня на віртуальну скриньку Орбани Анс прийшло запрошення продовжити навчання у престижному приватному коледжі в столиці. Там відома і респектабельна авреліанська транспортна компанія «Елмар Астролайнік» готувала стюардів і стюардес для роботи на орбітальних станціях, де персонал і пасажири міжзоряних лайнерів проходили обов’язковий карантин до і після перельотів. У запрошенні було вказано, що Оса була обрана згідно з результатами заочного конкурсу кандидатів, чиї зображення були знайдені у соціальних мережах. На кастингу, повідомляли автори запрошення, відеоматеріали та фотографії громадянки Анс отримали високий рейтинг та увійшли до п’ятірки лідерів. Відповідно, керівництво «Елмар Астролайнік», серед інших приємних бонусів, запропонувало леді Анс пройти річний курс навчання за рахунок безвідсоткового кредиту, який, у випадку її люб’язної згоди, буде наданий компанією.
Оса вирішила, що її запросили до коледжу завдяки тим записам, які вона так вдало продала представникам підпільної порноіндустрії. Серед її шкільних товаришок і друзів щодо подібних навчальних закладів ходили неоднозначні чутки. З одного боку, фах космічного стюарда вважався добрим джерелом заробітку. З іншого, консервативне суспільство Аврелії зверхньо ставилось до обслуговуючих професій. Інформовані подруги Оси пошепки пліткували, що до обов’язків стюардес входять певні специфічні послуги, які не дуже й гармоніюють із пануючою серед колоністів мораллю. Подейкували також, що авреліанські компанії наймають на цю роботу природно народжених дівчат та хлопців лише тому, що уряд колонії категорично не вітає спеціалізованих ноланських клонів. Природно народжені, зрозуміло, обходяться транспортникам значно дорожче, але вони мусять рахуватись із пануючими на Аврелії настроями.
Оса не мала нічого проти напророченої шкільними пліткарками специфіки її майбутнього фаху, особливо після того, як довідалась про суми, які виплачували контрактникам, задіяним в орбітальних карантинних зонах. Виявилось, що навіть стажери «Елмар Астролайнік» заробляють утричі більше від старшого куратора школи й удесятеро проти техніка на космодромі. За такі гроші дівчина з бідної родини переселенців готова була забути про моральні кодекси та добрі традиції усіх населених світів Галактики.
«Що буде, те буде, а життя налагоджується!» — вирішила Оса і зазбиралась до столиці. У своїх фантазіях вона вже ходила стерильними коридорами віп-зони у сніжно-білому комбінезоні стюарда і фліртувала з поважними імперськими лордами та щедрими директорами корпорацій. А ще вона уявляла, як душитиме жаба Пелу, коли та дізнається про кар’єрний зліт зрадженої нею подруги. Ця фантазія особливо надихала Осу, додавала їй впевненості та доброго настрою.