«Класно, що ми тоді не зустрілись, — міркувала дівчина. — Я б розповіла їй свої дурнуваті сни про неї, а вона б узяла мене на кпини. Реготала би з мене, як з прибацаної малолітньої цурки. А тепер я з неї реготатиму. „Леді-матрос“, аякже! Унтер-офіцерська підстилка, ось хто ти, Пем! Дешева подружка пацаватої дівки з Тіронії. А я матиму справи з олігархами, лордами і сенаторами».
Оса ніби на власні очі бачила свою майбутню зустріч із Пелою. Десь на далекому космодромі вона гордо продефілює у своєму мажорному білому прикиді повз зачухану лису матросиху, яка тупо витріщатиметься на елітну працівницю «Елмар Астролайнік» й клястиме той день, коли вона проміняла суперзірку Орбану Анс на сумнівні принади монтажниці із допоміжної бригади.
Шкільні подруги Оси спочатку розділились у своїх оцінках стосовно того, чи заздрити цій «паскудній блонді», чи, навпаки, тішитись з її неминучого морального падіння. Зрештою, моралістки перемогли. В останні дні свого перебування у поселенні «Біла троянда» Оса мусила витримувати тотальний бойкот і робити вигляд, що не чує образливих слів за спиною. У відповідь вона проявила щире презирство до вбогих провінціалів, приречених провести все своє життя у смердючих доках та отримувати копійки за важку роботу. Вивчайте й далі логістику вантажних операцій та основи техзабезпечення, казала їм Оса, а вона весь наступний рік проведе у розкішному Астері, на березі Південного Океану, у модному столичному товаристві.
Коли дівчина сідала до автобуса, що мав везти її у місцевий аеропорт, якесь недобре передчуття штрикнуло її у серце. Але горда Оса зігнорувала його як наслідок довгого спілкування з носіями сільських забобонів. «А ще ті мутні сни, які останні тижні тупо лізуть у голову! — згадала вона. — У цих клятих школах кожну нормальну людину ладні перетворити на зомбака або задрота». Перед тим, як зайняти своє місце в автобусі, майбутня стюардеса рішуче струсила пил провінції зі свого модельного взуття.
19
Борт лінкора L1 «Айн-Соф»,
система зірки Мелані
в Темному Агрегаті Оріона.
12 пентарія 417 року Ери Відновлення.
— Ну що, товсточолий, вже відсапався після кокону? — привітав свого найкращого друга Зоран.
— Молитва до Велудумана навіть мертвих повертає до життя, — Гумм помітив Тарасваті й схилився перед Знаючою у низькому поклоні. — Благословіть, Преподобна сестро.
— Держатель Склепіння з тобою, мій брате, — жриця торкнулась схиленої голови клона. — Нині, во віки і прісно… Я рада, що ти так швидко відійшов від анабіозу.
— Я так вирішив: якщо Гумма розбудили, значить, Гумм для чогось знадобився. Значить, десь є печера, до якої терміново треба лізти і там щось шукати.
— Ти як завжди правий, старий шахтарю, — командор розгорнув на екрані схему знайденої на 9КВ40:2 «піраміди». — Ми відкопали стародавню базу магонійців. Плануємо її дослідити.
— Що це за планета? Тифон? — Гумм придивився до схеми.
— Так. Невесела планета. Надзвичайно стара, майже мертва.
— А це та відкопана база? — клон ткнув пальцем у переплетення ліній на схемі.
— Так. Магонійці досліджували Тифон. Десь так з двісті тисяч років тому. Датування приблизне й не дуже, скажемо так, співпадає з нашими знаннями про магонійців. Проте призначення бази ми, здається, визначили. Радше за все, це одна з їхніх біологічних дослідницьких станцій. Як ми думаємо, вони переробили для своїх потреб якусь дуже древню будівлю, яку спорудили Повзучі…
— Не називай їх так, — зупинив Зорана клон. — Не згіршуй собі долю, скільки ж тобі треба пояснювати. Кажи про тих, які відійшли до благого Світла: древні діти Велудумана… А хтось тепер на планеті є?
— Там четверо наших, — Зоран вивів на екран тривимірні зображення Вей, Вольска, Церм і Мулан.
— Лише один чоловік і з ним три жінки. Одна з них — Преподобна сестра, — констатував Гумм, дивлячись на голограму Мулан. — Бачу… Дуже красива.
— Тепер я вже впевнений, що ти в нормі, — посміхнувся командор. — Але не забувай, що для тебе на Нолі вирощують клона імператриці.
— Ти став великим начальником, Зоране, а в розумі не додав. Хіба ж клон-шахтар може дивитись на Преподобну сестру як на жінку?
— Мені, товсточолий, достатньо й того, що ти в нас розумник.
— Може, я й дурний клон, але я вам от що скажу: ця жінка не дуже здорова, — Гумм вказав на зображення Вей. — Навіщо ви відправили на Тифон недужу жінку?