— Не дочекаєтесь! — засміявся Зак-Зак. — Щоб я проспав власний тріумф…
Цієї миті люди відчули ментальний напад. У Фалька почались блювотні спазми, Занга з диким криком почала здирати із себе скафандр. Зак-Заку здалось, що в нього виросла друга голова, яка намається відкусити від першої вухо. Він почав відбиватись від хижої голови, забувши і про свій тріумф, і про чулімб. Навіть тренована психіка Со Лая в перші секунди ментальної атаки ледь не вийшла з-під контролю. Він відчув нестримне бажання негайно оволодіти Сайкс і навіть попрямував у її бік. Але майже відразу опанував себе. Лише Знаючі легко нейтралізували телепатичну агресію.
Сайкс побачила, як поміж аметистовими «кущами» до неї сковзнула стрімка невиразна тінь. Сама істота майже зливалась із кристалічною поверхнею. Її панцир імітував навіть відблиски від аметистів. Плаган найближчого з «павуків» виплюнув смертоносну хмарку плазми, і тінь наче випарувалась.
«Лейтенанте, — телепатично звернулась Сайкс до Со Лая, — з вами все о’к?»
«Це ти… ви, мем?»
«Все добре?»
«Контролюю ситуацію. Але я не очікував, мем, що вони такі… невидимі».
«Це не важливо, Co. „Павуки“ їх бачать. Важливо інше. Треба негайно змінити тактичну схему, бо „павуки“ от-от поспалюють усіх чулімб».
«Сітку вони розгорнули. Але чулімби хитрі, здається, вони її обійшли і напали на морліфів».
«Так зроби ж щось!»
Ще одна сіра тінь з’явилась біля підніжжя двометрового кам’яного «суцвіття». Тепер Сайкс побачила супротивника, але не очима, а внутрішнім зором Знаючої. Двометрова броньована сколопендра підняла передні сегменти свого гнучкого тіла, немов кобра, що готується до стрибка. На її пласкій «голові» дрібно ворушились чи то ріжки, чи то куці антени. Вздовж панцира сколопендри пробігли червонуваті вогники, і Сайкс ледь не втратила свідомості від страшного головного болю. Телепатичне бачення Знаючої щезло. Цієї миті кіборг накинув на чулімбу сітку. З її вузлів почав виділятись присипляючий газ. Чулімба судомно рвонула сітку, але тартанове мотуззя витримало. Маскування наче сповзло з тіла сколопендри, і Сайкс змогла впевнитись, що чужа істота виглядає достеменно так, як вона її побачила зором Знаючої. Маніпулятори «павука» схопили ксеноморфа за наростні головного сегмента. Ще кілька секунд тривала нерівна боротьба, а потім чулімба завмерла.
«Трьох зловили, шістьох спалили, решта втекли», — почула вона лаконічну мисленневу доповідь Со Лая.
«У нас є втрати?»
«Ксеноморфи повбивали морліфів. А ще Фалькові доведеться вертатись у забльованому шоломі».
23
Околиці дослідницької станції «Пост Лефора»,
південніше цирку Мефістофель, Аврелія (6КА81:4),
зоряна система Мійтри (HD168443).
15 пентарія 417 року Ери Відновлення.
Патрульний дискоїд приаврелився точно у центрі ґрунтового майданчика, поряд з іржавими залишками великої сітчастої конструкції. Маккосліб і Палангус у супроводі охоронців вийшли з літального апарата і рушили до найближчого пагорба. З нього відкривалась широка панорама південної частини червонувато-сірих кільцевих гір, що оточували метеоритний цирк Мефістофель.
— Історичне місце, — повідомила Палангус. — Тут загін мисливців під орудою командора Лефора знищив більш як двісті адельм. Це був перший великий похід адельм на південь.
— Двісті… А скільки їх тоді всього було?
— Кілька тисяч. Більшість із колоністів навіть не здогадується, що адельми можуть збиратись у такі армії.
— Цілком правильно, а то б вони у штани наклали, — Маккосліб спрямував бінокль до гірських схилів. — А туди люди не ходять?
— Там уже починається аномальна зона. Он, бачите ту скелю, подібну до морліф’ячого ікла?
— Так, бачу. Десь кілометри три звідси.
— Маєте рацію, генерале. Ось цю скелю ми й вважаємо тутешнім кордоном аномальної зони.
— Ви колись були в аномальній зоні?