— Добре, ходімо, — погодився Маккосліб. Він не планував обговорювати з донькою «чорної пантери» жодних секретів, і пропозиція ректора його цілком влаштовувала. Генерал подумки відзначив, що коледж розташовано в одному із найпрестижніших столичних будинків і що «Елмар Астролайнік» не шкодує грошей на підготовку стюардів для своїх орбітальних баз. Просторі світлі приміщення, якими його провели, відзначались модним дизайном та надсучасним обладнанням.
Найга — молодша копія Чайдри — чекала на нього у ректорському кабінеті. Ланс уже відкрив рота, щоб висловити жінці співчуття, але ректор його випередив:
— Це генерал Ланс Маккосліб, керівник вашої мами.
— Я знаю, хто він, — Найга зупинила Ланса, який хотів підійти до неї, повним ненависті поглядом.
— Ну, ви тут поспілкуйтесь, а я пізніше зайду, — вимучив криву посмішку ректор і щез за вхідною мембраною.
— Ваша мати загинула як справжній воїн, — сказав Ланс, не звертаючи уваги на дивну поведінку жінки. — Старший штаб-офіцер Чайдра Палангус виконала свій обов’язок із честю. Вам, Найго, буде призначена довічна пенсія у сумі, що становитиме чверть від чинного табельного окладу полковника Охоронних сил колонії.
— Ви — демон смерті, Маккослібе, — в голосі Найги дзвеніла шабельна криця. — Спочатку через вас і через ту вашу баронесу загинув Джилі, а тепер і мама. За що ви вбиваєте нашу родину?
— Джилі? — перепитав ошелешений Ланс. — Ви маєте на увазі колишнього коменданта бази Гардік Джиліна Атлопатека?
— Він був патроном нашої сім’ї і батьком мого сина, — Найга не відривала погляду від ненависного обличчя. — Його на Кідронії зжерла чужа тварюка, а ваша Вей вижила. Тепер маму зжерла поліпода, а на вас чомусь не попало навіть краплі її отрути.
— Я не маю жодного стосунку до смерті коменданта, — запевнив Ланс наїжачену дівчину. — Він полював на велетенського ксеноморфа і був свідомий того, наскільки це небезпечно.
— А суддю Ферфакса не ви довели до божевільні?
— Суддя також був другом родини Палангус?
— Так! — Найга схопилась із крісла й на мить Лансу здалось, що молода жінка кинеться на нього. — Був! А його доньки були моїми подругами! Одну з них вбили за наказом коханки вашої Вей, а другу кинули до ізолятора і піддали тортурам вже за вашим наказом. А мене, як їхню подружку і цивільну дружину Джилі, вивели за штат Другого флоту. Викинули, як непотріб!
— Мене теж відправили у відставку.
— Вас відправили у відставку, тому що Фатіма Ферфакс нічого вам не сказала! І не скаже! Й ви ще прийшли висловлювати мені співчуття!?
— А з чого це ви взяли, громадянко Палангус, що моя дружина була коханкою Ліди Унно?
— Ви ще скажіть, що я за наклеп відповідатиму за законом! — істерика на очах заволодівала Найгою. — Чого ж ви не кажете? Посадіть мне в ізолятор, до Фатіми, або віддайте на вечерю ксеноморфам. Це ж, здається, ваша спеціалізація?
— Я виконав свою місію, прощавайте, — сказав Ланс і вийшов з ректорського кабінету.
— Поспілкувались? — підбіг до нього ректор.
— Так, дякую вам за надання захищеного приміщення.
— Бідна дівчина. З такої знаної родини, а життя не склалось… Вона, сір, прийшла до нас із Флоту. Там дослужилась до капітан-лейтенанта. Має нагороди. А у нас викладає основи космоаналітики.
— Ви нею задоволені?
— Звісно, вона чудовий спеціаліст. Користується великим авторитетом серед наших курсантів. А ще вона майстер бойових мистецтв і чемпіонка Астера з класичного кунгфу.
«Вай-цу! Сьогодні я двічі був за півметра від смерті, — подумав Ланс. — Напевно, якась вища сила береже мене. Цікаво, для якої такої місії».
За кілька годин після зустрічі з Найгою Палангус Маккосліб взяв участь у нараді в Надзвичайного міністра. Генрали Охоронних сил, яких зібрав у своєму кабінеті лорд Наварін, звітували про поточну ситуацію. Картина вимальовувалась загрозлива. Практично на всій північній півкулі невпинно зростала активність небезпечних ксеноморфів. Неозорими рівнинами Хадса крокували на південь зграї адельм. Отруйні поліподи все частіше нападали на людей у містах, де, здавалось, задіяні всі мислимі заходи безпеки. В одному із столичних парків пара підземних багатоніжок Armade nematascrabis вбила півтора десятка відпочивальників. У місті Сентраді ківсяки вночі атакували цілий спальний район, що призвело до сотні жертв. Менш резонансних атак поліпод рахували на тисячі. Навіть океанська фауна повстала проти людей. Два десятки яхт зазнали нападів спрутів-мутантів. Поліцейські координатори доповідали, що ресурсів Охоронних сил ледь стає на стримування ксеноформ, а для експедицій до підземних гніздилищ потрібні додаткові «командос» і бойові кіборги.