— Ситуація стає критичною, — констатував Наварін. — Ми вже не здатні приховувати від населення масштаби проблеми. Серед колоністів ширяться чутки про те, що ксеноморфів направляють на міста телепати з якоїсь таємної секти. Двох колекціонерів, які мали домашні зоопарки, вбили сусіди. В малих містечках закривають школи і розважальні заклади. З поселення «Золота нива» після нападу адельм повтікали всі мешканці. Ще трохи — і почнеться паніка. Наш новий керівник Кризової служби Ланс Маккосліб щойно повернувся з інспекційного обльоту північних рівнин. Можливо, він щось нам порадить. Прошу вас до слова, генерал-полковник.
— Панове офіцери, — Маккосліб, за традицією Джи Тау, підвівся для доповіді. Його новісінький мундир авреліанського генерала, прикрашений важким гроном імперських орденів, викликав веселе перемигування у присутніх. — Я пропоную змінити принцип боротьби з ксеноморфами. Перейти від тактики придушення окремих вогнищ до фронтального контрнаступу.
— Й чим наступати будемо? Фермерськими комбайнами? — буркнув командуючий авіацією Охоронних сил.
— По-перше, — Ланс проігнорував репліку, — необхідно провести негайну мобілізацію резервістів…
— Оце вже точно викличе паніку, — докинув начальник столичної поліції.
— Я прошу не переривати доповідача, — зауважив міністр.
— …По-друге, розконсервувати тих бойових кіборгів, які ще лишились на військових базах. Мені відомо, що після передислокації Одинадцятого флоту на їхніх базах залишилось до тридцяти тисяч «павуків» застарілих модифікацій. Для боротьби з адельмами і ківсяками нам не треба надсучасних роботів-термінаторів на сьомій платформі. З ними дадуть собі раду «павуки» на платформах Мк4 і Мк5. Навіть третю модифікацію можна задіяти. Нехай уряд домовиться з Флотом. Варто також звернутись по допомогу до місцевих координаторів Служби Запобігання. Мені невідомо, скільки в них є «павуків», але за дві сотні років на їхніх базах і складах також мало б накопичитись немало незадіяної техніки. По-третє, супутники показують, що в кублах кратера Мефістофель доростають до імаго і готуються до походу на південь стотисячні армії адельм…
— Стотисячні? — перепитав начальник поліції Астера.
— Генерал Маккосліб має рацію, — кивнув керівник дослідницького управління Охоронних сил. — їх там сотні тисяч, а може, й мільйони.
— …пропоную завдати тактичні ядерні удари по двох найбільших гніздилищах, які у нас мають індекси «a-чотири» і «а-шістнадцять». Бажано було б також отримати через імперського представника леді Ашелін не лише санкцію імператора на ядерний удар, але й дозвіл на використання важких озброєнь, зокрема плаганів великої потужності, термобаричних бомб і систем залпового вогню. У містах потрібно організувати секторальні дружини і провести з ними необхідні навчання. Нехай дружинники і кіборги застарілих серій візьмуть на себе функції пасивної охорони міст і поселень. Тоді професійних поліцейських можна було б задіяти для пошуків підземних гніздилищ. За моїми підрахунками, лише цими заходами можна вивільнити до двадцяти тисяч бійців Охоронних сил і сформувати з них кілька тисяч експедиційних груп. Таким чином ми й перейдемо у контрнаступ…
— Й остаточно підірвемо віру громадян Аврелії у майбутнє нашого світу, — похмуро резюмував Наварін.
— Це вже політика, — зауважив Маккосліб. — А я військовий.
— А що нам радить леді Ашелін? — запитав командувач авіації.
— Преподобна Ашелін, — підказав начальник столичної поліції.
— Леді Ашелін радить нам у першу чергу потурбуватись про мешканців невеликих північних поселень, — повідомив Наварін. — Вона впевнена, що найгарячіше буде на півночі.
— Ще б пак! — погодився координатор «командос», сивий генерал-лейтенант із колишніх імперських десантників. — Якщо над Північчю нависли сотні тисяч одних лише адельм! Така орда просто знесе всі поселення.
— Отже, генерале, ви пропонуєте оголосити всепланетну мобілізацію резервістів? — перепитав у Ланса Наварін.
— Так, пане Надзвичайний міністре. І негайно.
— Я вас підтримую. Проте таке рішення є суто в компетенції уряду колонії. Я викличу міністрів на засідання за дві години.
— Вже буде ніч, — нагадав начальник столичної поліції.
— Адельми не чекатимуть, — мовив Наварін. — Всі можуть бути вільними. Крім генерала Маккосліба.
— Я знаю, що ви бачились із Найгою, — сказав старий лорд, коли вони з Лансом лишилися наодинці.