— А датування історичних періодів на Магонії базується на достовірних методиках? — поцікавився командор.
— Принаймні, у нас поки що не було підстав для сумніву, — замість Вольска відповіла Тарасваті. — З іншого боку, ми зіткнулись зі схожою проблемою щодо хронології древньої Землі. Той магонійський інкубатор, у якому предки виростили расу кроманьйонців, було збудовано приблизно сто вісімдесят тисяч років тому. Наші історики спочатку датували його побудову більш раннім періодом. Вони вважали, що інкубатор діяв протягом кількох епох розвитку земних гуманоїдів. Але тепер ми вважаємо, що дата побудови інкубатора практично збігається з часом життя першопредка усіх землян — мутантки «Єви», яка народилась тисячу вісімсот століть тому.
— Народилась в інкубаторі? — запитала Церм.
— Ні. «Єва» була праматір’ю не лише кроманьйонців, а усіх земних рас. Її мутація була природною, або, як вважають деякі сестри, була інспірована Вищою Силою. А нашу расу в інкубаторі виростили пізніше. Для цього магонійці використали двох правнучок «Єви», яких ми називаємо «Ірою» і «Лією», плюс той генетичний фонд, що вони привезли з Магонії.
— Ми знову відволікаємось, — зауважив Зоран. — При всій повазі до вас, Преподобна…
— Хіба ми обмежені у часі, командоре?
— Нам треба прийняти рішення.
— Рішення прийматиме імператор. Він уже отримав повідомлення про обидва можливі місцезнаходження гнізда. Не хочу вирішувати за Еарлана Третього, але думаю, що він накаже негайно відправити безпілотні крейсери до обох підозрілих планет. Він не чекатиме нашого повернення. Аж надто багато поставлено на кін, а ми можемо не встигнути до початку атаки ґиргів.
— Мені здалось, у лейтенанта Вольска була своя гіпотеза щодо нестикувань у хронології, —припустила Ґвен Вей. — Я би, все ж таки, хотіла її почути.
— Саме так, Ґвен, — підтвердив техноархеолог. — Мені здається, що магонійці перед переселенням до далекого світу залишили в нашій області Галактики такі собі «закладки». Бази, на кшталт тифонської, персонал яких перебував цілі епохи у глибокому анабіозі.
— Зрозуміло. А сенс таких «закладок»?
— Є кілька варіантів. Згідно з одним із них, вони таким чином підстраховували своїх нащадків, тобто нас. Згідно з іншим, зберігали контроль над нашим сектором Галактики, очікуючи занепаду Ґ’орми і сподіваючись сюди повернутись.
— Є ще один варіант, — докинула Мулан. — Магонійці створили людей для того, щоб було чим годувати матку ґиргів, коли вони її пробудять.
— Перепрошую? — не зрозумів Вольск.
— Для магонійців головні вороги — ящери Ґ’орми, — Мулан підвелась із дивану, і всі побачили, що вона одягнула шкіряний пояс, оздоблений пластинами з червоного агату. — Ящери — могутні вороги. Для того щоб їх знищити, потрібна матка. Для того щоб матка досягла продуктивної стадії, її треба добре годувати. Магонійці створили нас, щоб ми заселили планети, розмножились. Тепер матка матиме багато їжі. «Стартовий ресурс», так би мовити. Вона підхарчується нами, розвинеться, і тоді ґиргів спрямують проти Ґ’орми.
— Це єресь, — прошепотіла Тарасваті. Було видно, що слова сестри її вразили.
— Я погоджуюсь з Мулан, — сказала Вей. — Навіщо придумувати фантастичних «зовнішніх», коли й без них усе вкладається у струнку логічну схему. Магонійці повертаються. Вони пробудили матку як свою головну зброю проти ящерів, а ми якраз доречно розмножились, щоб нагодувати зброю своїм м’ясом. Я досліджую ґиргів і вже знаю деякі особливості біології цих ксеноморфів. Судячи з особливостей будови ґиргів-добувачів, ґирг-реплікатор, якого ми умовно називаємо «маткою», є унікальною істотою, і виростити його непросто. З технологічної точки зору це складний, довгий і багатоетапний процес. Зародок реплікатора, як нам доповів Алекс, магонійці виростили тут, на Тифоні, у тій «піраміді»-лабораторії, яку ми дослідили. Потім зародок відвезли на підібрану за певними параметрами гніздову планету, й там законсервували. Єдине, що не вкладається у «харчову» гіпотезу, або ж концепцію «стартового ресурсу», запропоновану шановною Мулан, це ті розвідники невідомої цивілізації, які дослідили «піраміду» кілька століть тому. Хто вони, я не знаю. Також не знаю, що вони там робили. Але, думаю, вони зрозуміли план магонійців.
— Магонійці — наші творці, — сказала Тарасваті. — Наші предки, наші опікуни. Вони не могли так цинічно призначити нас харчем для ґиргів.