— Якщо припустити, що власники древнього арсеналу виконують волю Знищувачів Шляхів…
— Раса Знищувачів повинна була згаснути мільйони ваших стандартних років тому. У всіх рас є біологічні межі існування. Власники древнього арсеналу можуть бути однодумцями Знищувачів, спадкоємцями їхніх стратегій, але ніяк не їхніми агентами.
— Я мав на увазі, що вони виконують заповідану волю Знищувачів.
— Це можливо.
— Отже, вони прагнуть вичистити наш сектор Галактики від рас, які мають волю до влади?
— Якщо власники древнього арсеналу виконують той давній план Знищувачів Шляхів, то їм принципово не допустити нас до таємниці безсмертя. Знищувачі вважали, що поєднання принципу «волі до влади» з даром безкінечно продовжувати своє існування (та, відповідно, із можливістю безкінечно вдосконалювати себе) приведе до появи абсолютного зла. До появи тієї істоти, яку ваші й наші предки в різний спосіб й різними мовами називали «ворогом». У найдавніших легендах вашої раси, які ви успадкували від магонійців, а ті, в свою чергу, від «раси А», йдеться про велику давню війну могутніх рас із безсмертною істотою. Ця істота, яка, до речі, не була ані рептилоїдом, ані гуманоїдом, прожила довге й дивовижне життя. Вона послідовно та ефективно застосовувала принцип «волі до влади». Спочатку істота одного за одним знищила конкурентів — інших безсмертних володарів зі своєї раси. Поступово, за тисячі років самовдосконалення, вона здобула неосяжну могутність, спрямувала її на примноження зла й, врешті-решт, подолавши спротив власного єства, стала Темним Богом. Ваші легенди називають цю істоту Аріманом, Люцифером або ж Денницею. Її місцем мешкання, розповіли нам Великі Отці, була саме наша Галактика. Війна між Денницею і коаліцією могутніх рас із сусідніх галактик тривала кілька тисяч років. Коаліцію очолили Знищувачі Шляхів. Коаліція, як нам відомо, здобула перемогу і знищила Темного Бога ціною великих втрат і неймовірних зусиль. Від тих прадавніх часів наша Галактика у сусідів під постійною підозрою. Вони бояться, що синтез волі до влади з безсмертям знову приведе до того, що звідси у безмежжя Великого Космосу вийде новий Темний Бог.
— Але ж при чому тут наша раса? При чому тут сучасні гуманоїди? Я не філософ, але свого часу цікавився філософськими системами давнини. Цілком погоджуюсь, у більшості з представників людської раси присутня ота «воля до влади». Це в нас є, так. Але ж, погодьтесь, люди поки що безмежно далекі від здобуття безсмертя, — розвів руками Марков. — Ми ж порівняно з тими самими Великими Отцями ще як діти.
— Ви впевнені?
— Абсолютно.
— А я ні.
— Що ви маєте на увазі? — Марков уп’явся очима у співрозмовника.
— Клонів.
— …?
— Ви щиро здивовані. А між тим, саме ви свого часу дуже-дуже близько підійшли до правильного розуміння стрижневої проблеми. Це ж ви за наказом покійного імператора займались розслідуванням справи ноланських клоноробів. Саме ви виявили зловживання. І от до вас питання: яку тривалість життя програмували для тих клонів, що їх, за наказом імператорів з Дому Ойзеле, вирощував Тейсанболон?
— Я… не знаю, — в очах Маркова наче спалахнув вогник розуміння. — Ага, он воно що… А Борам таки мене здурив… — поліцейський гмикнув, приклав долоню до лівого ока, що почало нервово сіпатись, і запитав у рептилоїда: — Отже, ви хочете сказати, що майстер Тейсан був частиною секретної програми створення безсмертних істот?
— Бачите, як корисно іноді радитись із представниками іншої розумної раси, — на обличчі резидента виникла бездоганна посмішка позитивного героя із якої-небудь «симулячки для підлітків». — Корисно навіть за тої обставини, коли хвіст «грьобаного ящера» лежить десь у хвостосховищі.
Частина II
МЕДИТАЦІЯ У ЗАЛІ ПРЕДКІВ
1
Об’єкт «22» Служби Запобігання,
борт колишнього військового танкера DD507,
система зірки Хаябуса (HD 10647).
25 пентарія 417 року Ери Відновлення.
Танкер із флотським класифікаційним індексом DD507 побудували ще до Смути. Коли його виряджали у перший рейс, командувач Четвертого флоту назвав танкер «Принцесою Памелою» на честь молодшої доньки тодішнього імператора Мелетина. Запрошена на урочисті проводи танкера, принцеса розбила традиційну пляшку шампанського на захисному кожусі його сидерального двигуна. Невдовзі Мелетина було вбито, посмертно затавровано як узурпатора, і назва втратила актуальність. Десять років танкер літав без назви, що не завадило членам команди «п’ятсот сьомого» перебувати на чолі списків найкращих пілотів та паливних операторів у системі Хаябуси. Нова доба для взірцевого корабля-заправника настала триста тридцять четвертого року, відколи він постійно супроводжував флагмана Четвертого флоту. Командування визнало за непристойне відсутність назви у корабля флагманського супроводу й невдовзі отримало августійший дозвіл назвати DD507 на честь колишнього командувача «Адміралом Целаріусом». Під цим ім’ям танкер достойно відслужив аж два експлуатаційні терміни і мав закінчити свою кар’єру на Тіронії, розрізаним та утилізованим згідно з діючими нормами Зоряного Флоту.