— Великий Космос знову виявився складнішим, аніж ми його собі уявляли, — мовила Сайкс. — Невідома нам древня цивілізація знайшла істот, яким для виходу на Темні Шляхи не потрібні ані зорельоти, ані енергії галактичних масштабів. На вигляд вони — як клубочки темного слизу і можуть жити під панцирними щитками на тілі ґиргів. Ти отримаєш інформацію щодо ґиргів та їхніх гіпотетичних творців уже сьогодні увечері. А наразі нас цікавлять інші істоти. Й тут уже ти нам розповідатимеш, а ми будемо слухати.
— Ви про чулімбу? А вона яким боком пов’язана з ґиргами і Піфією?
— Наші лінгвісти розшифрували тексти предків. Літописи їхньої війни з ґиргами, які ми знайшли в підземеллях Піфії. Там розповідається, що для боротьби з ґиргами на Піфію з планети, яку вони називали Охеаа, предки привезли звірів, спроможних на відстані руйнувати симбіотичний зв’язок між ґиргами і слизняками-портальниками…
— Цими звірями були чулімби! — Зак-Зак аж підстрибнув. — Це вони! Нащадки сельвійських першопоселенців кажуть, що чулімби за давніх часів полювали на сельвійських василісків. А василіски також симбіонти, і жодна інша тварина неспроможна на рівних боротися з Basiliscus saxifragus’oм.
— З цього місця давай детальніше, — запропонувала Преподобна Сайкс. — Сестра Дімера твоя колега, ксенобіолог-сельвіст, вона розуміє особливості місцевої фауни та орієнтується в назвах і класифікаціях. Якщо ж я чогось не розумітиму, то ви удвох мені розтлумачите.
— Мова йтиме про «каменеломного василіска»? — перепитала в Зака сестра Ді.
— Маєте рацію. Ця істота живе в ущелинах і гірських долинах Аль-Крансу. Її описали ще півтори сотні років тому, і кілька екземплярів тоді ж детально вивчили. Надзвичайно небезпечний хижак, що знаходиться на вершині сельвійського харчового ланцюга. Він перебуває у симбіозі з іншою істотою — отруйним Macroclemys saxatilis. Це така летюча комаха. На тілі василіска цих комах живе кілька десятків. Вони виконують роль розвідників і штурмовиків, а сам василіск — авіаносця, координуючого центру та головного мисливця.
— Ти молодець, дуже образно пояснюєш, — заохотила ксенобіолога Сайкс.
Несподівано для себе Зак-Зак набрався сміливості і спитав у Преподобної сестри:
— А це правда, що ви читаєте думки?
— Ми кажемо: «Бачимо думки».
— А от я зараз думаю про василіска. Ви бачите його так, як я його уявляю?
— Я бачу бочкувату істоту на довгих ногах.
— Ноги у нього не довгі.
— Ти щойно відтворив у своїй уяві його ноги, і я тепер бачу, що вони дійсно не дуже довгі. А що це за відростки в нього на морді?
— Щелепи-жували. Дуже видозмінені. Верхня пара жувал — так звані мандибули — в нього трансформувалися у довге штрикало, а нижня пара — хапальна. Бачите, такі серповидні вирости? Вони блищать, тому що змащені паралізуючою секрецією.
— Так, бачу, доволі переконливі інструменти.
— Дуже міцні і сильні. Можуть перекусити людську кінцівку, прокусити захисний комбінезон, зроблений із графітину або анізотропного кремнію. Серед біологів були жертви… Ви їх теж бачите, Ді? — звернувся Зак-Зак до колеги.
— Я не так досконало володію баченням, як високородна Сайкс, — визнала Ді. — Але я знайома із зображеннями та динамічними моделями василісків. Це одна з найбільших істот Сельви. Якщо вірити довідниковим файлам, вага дорослої істоти досягає ста кілограмів.
— Зустрічаються й стодвадцятикілограмові, — запевнив Зак-Зак. — А старі мисливці бачили велетенських василісків вагою до двох центнерів. Василіски ростуть усе життя, а живуть вони десятки років.
— Отже, ти вважаєш, що чулімби полювали на василісків, руйнуючи їхній симбіоз з летючими комахами? — Преподобна Сайкс повернула розмову в головне русло.
— Так. Чулімби з відстані впливали на василісків та їхніх симбіонтів якимось ментальним полем або іншим способом і розсварювали їх. Комахи Macroclemys saxatilis замість того щоб виконувати ментальні накази василіска, атакували його самого, намагаючись виїсти йому очі. Дезорієнтований хижак ставав вразливим, і тоді чулімба нападала на нього. Сама ж чулімба розмірами значно поступалася василіскові.
— Я зараз бачу образ істоти, подібної на земну стоніжку, — повідомила Сайкс, не відриваючи погляду від обличчя Зак-Зака. — Довга багатосегментна броньована істота. На панцирі шипи, рогові вирости й ще якісь наростні. Колір — чорно-червоний. Це вона?