«Як можна було впасти у сумніви щодо опікунської місії предків? — дивувалась собі Знаюча. — Адже блага сутність цієї місії підтверджена не лише знайденими магонійськими текстами, але й тими Святими Матерями минулих епох, які вміли спілкуватись із безсмертними духами, що живуть біля Благого Світла!»
Покаянні роздуми жриці перервало відчуття чиєїсь присутності. Її вміння бачити неповторні візерунки ментальної графіки негайно підказало, хто саме ховається за перебіркою палуби.
— Гумме, підійди до мене, — покликала клона Знаюча.
— Ви все бачите, Преподобна, — зітхнув той, залишаючи свою схованку.
— А для чого ховатись?
— Я боявся потурбувати вас, Преподобна.
— Вже потурбував. Я тебе слухаю.
— Ви дуже розсердились на Мулан?
— Ми не будемо цього обговорювати.
— Велудуман заповідав нам прощати…
— Я вже сказала тобі, брате, що ми не будемо обговорювати ані вчинку Мулан, ані мого ставлення до неї. Ти ще чогось хотів від мене?
— Так, Преподобна.
— Ти знаєш, Гумме, що я вмію читати думки?
— Так.
— Я хочу сказати тобі, брате мій, що твої думки мені не подобаються.
— Вони мені самому не подобаються, Преподобна.
— Мені здається, брате мій, що Мулан не та жінка, яка зробила б тебе щасливим.
— Але я нічого не можу із собою зробити. Я думаю лише про неї. Порадьте мені, Преподобна.
— Це те, що у давнину називали амоком — любовним шаленством, — припустила Знаюча. — Це хвороба свідомості, і від неї немає ліків. Попроси в командора, щоб тебе уже сьогодні помістили до кокону. Мені казали, що від психозів нав’язливого стану рятує компенсаційний сон.
— А іншого способу немає?
— Я не маю права застосовувати свої вміння для зміни твоєї ментальної графіки.
— Вибачте, Преподобна, що я подумав про це.
— Молись до Велудумана, благого Держателя Склепіння. Нехай він дасть тобі сили утриматись від нерозважливих вчинків. Я сказала.
— Дякую вам, Преподобна, — Гумм почвалав до ескалатора.
— Почекай!
Гумм зупинився і запитально подивився на Тарасваті.
— Ти освідчився їй?
— Так.
— А що вона тобі відповіла?
— Що це безнадійно.
— Вона пояснила, чому?
— Так, Преподобна. Вона сказала, що вчинила злочин проти Святих Матерів і невдовзі її зашлють на каторжні роботи. Вона сказала, що може бути моєю до кінця експедиції, але народити мені дітей вона вже не встигне. Це правда?
— На жаль.
— Що мені робити?
— Любити Мулан, поки у вас ще є час.
— Мулан не бажала нікому зла. Вона дивилась багато старих записів і читала багато древніх книжок. Вона прочитала книжку, де розповідалось про расу, яка створила людей для того, щоб потім згодувати їх космічнім чудиськам. А ще вона дивилась дуже древній фільм про зорельот «Прометей»…
— Не всім стародавні книжки і фільми йдуть на користь, Гумме. Але не впадай у відчай. Насолоджуйся навіть тим, що не матиме тривалості, і молись до благого Велудумана за спасіння безсмертної монади відступниці Мулан.
У той час, коли Гумм сповідався Преподобній Тарасваті, капітан-командор Зоран зустрівся віч-на-віч із начальником дослідницької частини корабля Ґвен Маккосліб-Вей.
— По перше, — звернувся він до баронеси, — хочу привітати вас із новим призначенням вашого чоловіка. Я завжди казав, що справжній фахівець ніколи не залишиться без роботи.
— Я трохи здивована тим, що Ланс погодився на подібну посаду, — визнала Вей. — Та ще й на Аврелії. Може, й недобре так казати, але я недолюблюю авреліанців. Дуже специфічні люди. Ті з них, з ким я була знайома, відзначались якимось нав'язливим бажанням усіх повчати. Так, ніби лише вони знають, що правильно, а що ні. Лансу там буде важко.
— Цілком погоджуюсь із вами, баронесо. У навчальному кампусі в мене був сержантом авреліанець. Рідкісної тупості худобина. Так він постійно пояснював нам, курсантам, що таке життя, як його треба правильно прожити і чому лише на Аврелії живуть порядні люди, а на інших планетах — збоченці та шахраї… Але Велудуман із ними, тими авреліанцями. Я, баронесо, хотів поговорити з вами про інше.